вторник, 10 июля 2012 г.

Оберіг кредитної кооперації. Глава 7

Олександр Кривенко                                   Розслідування
Оберіг кредитної кооперації: міфи та реальність, або Розповідь про те, хто і як дбає про ошуканих членів кредитних спілок?
 
На фото: Олександр Кривенко
Журналістське розслідування Олександра Кривенка 
на блозі 
Продовження.
Попередні частини тут: 
В.Волковська
«Спілки капіталізуються без держави», ­ так красномовно підсумувала редакція газети «Економічні вісті» (в оригіналі – «Экономические известия». Примітка автора) спілкування про стан ринку вітчизняної кредитної кооперації з лідерами двох профільних неурядових організацій, що реально й успішно існують на ньому та об’єднують переважну кількість діючих кредитівок та їхніх членів. У квітні 2012 року гостями видання були Президент Всеукраїнської асоціації кредитних спілок (ВАКС) Вікторія Волковська та президент Національної асоціації кредитних спілок України (НАКСУ) Петро Козинець

П.Козинець
Вони повідомили журналістам, що в небанківському кредитному секторі спостерігається «зростання капіталу, який за минулий рік збільшився на 11%, а за два останні роки – практично на третину. З одного боку, це викликано відмовою держави надавати рефінансування кредитним спілкам. І тому вони змушені були капіталізуватися самостійно. З іншого боку, прибутковість цього бізнесу, як і раніше досить висока, що робить інвестиції в цей сектор привабливими».
Варто зауважити, що позитивна тенденція не стосується тих кількох кредитних спілок, які, внаслідок недолугих, а подекуди відверто протиправних діянь їхніх керманичів, отримали приставку «псевдо», потрапили до розряду аутсайдерів, а вкладники – до числа ошуканих.
Окремі із таких «менеджерів», як уже докладно повідомлялось у попередніх главах цього журналістського розслідування, збурюють інформаційний та соціальний простори бездоказовими повідомленнями та масовими акціями. Вони роблять закиди в бік тільки однієї владної інституції, а саме Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України та кількох її працівників, які насправді ставали на заваді оборудкам горе-кооператорів і блокували небезпечні прожекти останніх з отримання задарма та на власні кишені величезних бюджетних коштів на латання ними ж зловмисно створених проблем.
Ці ділки невгамовні у спробах дискредитувати навіть колишніх своїх вчителів і наставників, союзників і, звісно, конкурентів, – усіх тих, хто не став їх попутником у спробах запровадження оманливих схем рефінансування, які суперечать базовим принципам економіки і права та не мають нічого спільного зі справжніми інтересами мільйонів українців-членів кредитних спілок.
Окремі висмоктані з пальця претензії дурисвітів описані в попередніх главах цього журналістського розслідування. Ними також наводнені кілька неформальних Інтернет-майданчиків.
Дехто із читачів, справжніх людей діла, мабуть, скаже автору цих рядків:
Нехай собі гавкають брехливі собаки. Караван іде! То ж облишмо їх!
Мабуть, я так би і вчинив, якби:
не бачив на власні очі, як десятки й сотні ошуканих вкладників кредитних спілок, немов зазомбовані посланцями хапуг-кооператорів, аплодують несінітницям останніх;
не знав, що пройдисвітам не йметься будь-що видурити гроші платників податків на контрольовані ними рахунки, маскуючи це під турботу про повернення коштів спілчанам;
не існувало ризиків, що певні ділки від кредитної кооперації шляхом введення в оману політиків, діючих та потенціальних можновладців, або, діючи у змові з декотрими з них, прагнуть реалізувати свої сумнівні наміри.
Зрештою, чи заслуговують на таку критику особи, про яких мова піде далі, та вчинені ними діяння? – вирішувати вам, шановні добродії.
Бійтеся данайців, що дари підносять
Ще минулого року провідним «ньюс-мейкером» серед представників вітчизняних збанкрутілих кредитівок був керівник кредитної спілки «Перше кредитне товариство» (м. Одеса) Андрій Азаров, інформативна публічна активність якого досягла піку у зв’язку з арештом (за підозрою у скоєнні корупційного злочину) його головного опонента – екс-голови Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг) Василем Волгою. Тоді ж на тлі уривкових повідомлень про причини конфлікту між регулятором та однією з найбільших кредитівок країни мною були оприлюднені матеріали журналістського розслідування «Кому не йметься дістати влади, або Хто захистить вкладників кредитних спілок?». З початком судового процесу над паном Волгою, який триває і донині, пан Азаров, схоже, втратив інтерес до теми, яка тривалий час підживлювала його популярність у ЗМІ.
Втім, святе (чи грішне?) місце порожнім не буває. На ключові ролі вийшли давнішні соратники та друзі одесита: голова правління Всеукраїнської об’єднаної кредитної спілки «Сузір'я» (м. Київ) й одночасно керівник Всеукраїнської асоціації кредитних спілок військовослужбовців та працівників силових відомств (ВАКСВПСВ або ВАКСВУ) (м. Київ) Ростислав Гайдаєнко, а також керівник кредитної спілки «Альянс» (м. Черкаси) й одночасно член правління ВАКСВУ Геннадій Мельниченко.
Саме про першого з них піде мова тут і зараз, а також у наступній главі цієї статті.
Р.Гайдаєнко
Із відкритих джерел відомо, що в свої 49 років корінний киянин і колишній інженер військ протиповітряної оборони (за деякими даними, ще й екс-розвідник) Гайдаєнко Ростислав Вікторович встиг попрацювати фахівцем з комп’ютерних технологій в секретаріаті Парламенту та державним службовцем в Уряді, а здобувши ще й фінансово-управлінську освіту, долучився до вітчизняного кредитно-кооперативного руху.
Він, як видається, завжди прагне бути поруч з тими можновладцями, які за своєю посадою мають формувати регуляторну політику у царині підприємництва  чи кредитної кооперації.
Цей хитромудрий чоловік готовий змінювати своїх патронів, як одяг при певному сезоні. Щойно Олександру Кужель було призначено на посаду керманича Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва (Держкомпідприємництва), як пан Гайдаєнко опинився в ролі її радника. Тоді Ростислав зумів переконати керманичку Держкомпідприємництва в тому, що його план державної підтримки кредитних спілок є єдино правильним. Про хибність і шкідливість ідей тандему «Гайдаєнко плюс Кужель», давно відкинутих здоровою частиною ринку кредитної кооперації та відповідальними працівниками Держфінпослуг, вже йшлося і ще буде сказано в цій статті.
О.Кужель
Однак нинішній опозиціонерці й досі не йметься. Мені відомо, що пані Олександра зберігає приязні стосунках зі своїм офіційним екс-консультантом. Принаймні в розмовах про проблеми ошуканих вкладників кредитних спілок вона постійно і доброзичливо згадує ім’я , кажучи спілчанам: «Я запрошу Ростислава. Ми розробимо певний план рефінансування і, за вашої підтримки, будемо його реалізовувати».
Від джерел, що заслуговують на довіру, вдалося дізнатися також, що після відставки О.Кужель з поста голови Держкомпідприємництва певні високопосадовці лобіювали працевлаштування Ростислава і в Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, щойно її очолив Василь Волга. Однак останнього вчасно попередили про значні ризики залучення такого фахівця до роботи у відомстві, і призначення Ростислава на омріяну ним посаду не відбулося.
Резюме цієї особи є доступним у мережі Інтернету. Звісно, роботодавець, який не цікавився практичною історією кредитно-кооперативного руху в Україні і на прихильність якого розраховує пан Гайдаєнко, може не помітити в рядках трудової біографії здобувача тих багатолітніх бур’янів, якими заросла професійна нива останнього.
Про ці нюанси варто знати кожному, хто має або матиме стосунки з Р.Гайдаєнком, аби не потрапити в халепу.
Саме про деякі з них маю повідомити, спираючись на різноманітні, в тому числі свідчення ветеранам вітчизняного ринку кредитної кооперації.
Як з’ясувалося, крім розвалу кредитівки «Сузір'я» та громадського утворення  ВАКСВУ, Ростислав є автором і вигодонабувачем ще кількох афер у царині небанківського кредитування. Щоправда, для стороннього ока в цих випадках він був не на перших ролях. Маючи статус радника американської програми технічної допомоги розвиткові кредитних спілок в Україні, пан Гайдаєнко, як правило, влаштовувався  консультантом керівника певної кредитівки. Мабуть, саме завдяки його підказкам спілки втратили платоспроможність, збагативши «армію» ошуканих вкладників та особистий достаток спритного ділка.
Зокрема, однією із мішеней відставного зенітного ракетника стала кредитна спілка «Благо» при авіаційному науково-технічному комплексі імені О.К.Антонова (м. Київ), де головою правління в період бурхливої активності Ростислава працювала Валентина Московченко.
Як стало відомо, її фінансовим радником – паном Гайдаєнком – була попередньо запропонована схема, згідно з якою кошти, залучені кредитівкою «Благо» за депозитними договорами з працівниками АНТК ім. Антонова, мали забезпечувати інвестиції в будівництво. Натомість на практиці, гроші в кредит отримували виключно особи, сторонні підприємству-гіганту, але контрольовані Ростиславом. Мали місце також випадки, коли керівництво спілки збагачувало себе коштами, оформлюючи договір на того чи іншого члена кредитної спілки «Благо», який і гадки про це не мав. Фіктивні позичальники, певна річ, борги до спілки повертати не поспішали.
Виплати ж з вкладникам першої «хвилі» забезпечувались за рахунок внесків від нових спілчан.
Коли ж такий коловорот припинився, тривалий час спрацьовували враховані комбінатором Гайдаєнком запобіжники, обумовлені спеціальним статусом авіавиробника як «режимного» об’єкта:
перевірки діяльності спілки, розташованої фактично на території комплексу, були заблоковані;
керівництво підприємства, яке надало згоду на діяльність фінансової установи, не пішло на публічний конфлікт зі спілкою, стримуючи претензії її вкладників.
В результаті кредитна спілка «Благо» при АНТК ім. О.К.Антонова збанкрутувала, «відправивши» в заручники неприємної ситуації 1 000 громадян, які в сукупності втратили 4,5 млн грн.
Ростислав Гайдаєнко вийшов сухим із води, підставивши під удар офіційне керівництво названої кредитівки.
Згідно з вироком Святошинського районного суду м.Києва у справі № 1-240/11 від 06 квітня 2011 року голову правління кредитної спілки «Благо» при АНТК ім. О.К.Антонова було умовно позбавлено волі строком на 4 роки із забороною обіймати посади, які пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарчих обов’язків строком на 3 (три) роки, з іспитовим строком 2 (два) роки.
Докладніше про цей вердикт служителів Феміди можна дізнатись із повідомлення «НеБЛАГОдатне банкрутство, або Чому зникла кредитна спілка "Благо" при АНТК імені О.К.Антонова?».
Черговою ціллю для задоволення власних інтересів Ростислав Гайдаєнко, як повідомляють поінформовані джерела, обрав представників вітчизняної Богеми.
Кредитна спілка «Турбота» при Міжнародній організації «Жіноча Громада» (м. Київ, керівник Галина Жулинська) була створена в середині 90-х зусиллями та коштом діячів творчої інтелігенції і довгий час процвітала. Базуючись на засадах духовної та матеріальної взаємодопомоги, кредитівка залучила до лав своїх вкладників знаних в країні та за її межами літераторів і художників, майстрів сцени і журналістського пера. Коло спілчан розширювалось не завдяки рекламі в пресі (ветерани мистецтва не схильні до публічних розмов про свої статки), а через родинні та приятельські комунікації.
Така камерність організації, «зачиненої» від ЗМІ (як і у випадку з режимним підприємством авіабудівників), імовірно, влаштовувала комбінатора.
Особливого куражу Ростиславу додало, мабуть і те, що чоловік голови правління кредитної спілки «Турбота» Микола Жулинськийлюдина, яка, схоже, завжди має вплив на людей та справи: в науці (академік, директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка); у владі (віце-прем'єр-міністр, радник Президента України, голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка) та в політиці  (народний депутат України двох скликань).
Проклавши «стежку» до першої особи кредитівки, втершися до неї в довіру, Ростислав Гайдаєнко не шукав собі місця в штатному розписі менеджменту кредитівки, щоби тягар можливої відповідальності не завадив побудові хитромудрої оборудки та згодом не зруйнував нових сумнівних планів. Через хизування власними знаннями системи моніторингу діяльності кредитних спілок (PEARLS) він зумів переконати пані Жулинську, що володіє секретом, як підвищити дохідність фінансової установи. 
Певно, не відчувши жодного ризику в прожектах свого фінансового консультанта, керманич спілки дала добро на такий алгоритм:
залучати на депозити якомога великі суми коштів від громадян як у гривні, так і в іноземній валюті, курс якої тривалий час демонстрував стабільність;
отриманими грошима кредитувати осіб, рекомендованих Ростиславом, аби ті інвестували незавершене будівництво під Києвом, де вартість нерухомого майна щороку подвоюється;
дочекавшись «піку» цін на нерухомість, продати її, повернувши таким чином ресурси в спілку зі значним наваром.
Коли ж ця схема стартувала, Галина Жулинська,  чи то увійшла в азарт, чи свідомо перевищила свої повноваження, але гроші вкладників вона поцупила. За чужі кошти, вірогідно, за вказівкам Гайдаєнка, планувалось придбати земельні ділянки та об’єкт незавершеного будівництва в Бородянському районі Київської області.
Однак загальна економічна криза поклала край ризикованій операції: вартість землі та   нерухомості впала, а грошей на виконання спілкою своїх зобов’язань за договорами депозиту не було.
До речі, і документи про право власності на ці об’єкти чи не встигли оформити, чи вони зникли у досі невстановленому напрямку.
Між іншим, договорів із супровідними паперами про те, що кредитівка «Турбота» позичила гроші «людям консультанта», також не знайдено.
Згідно із актом столичного Контрольно-ревізійного управління м. Києва, яке частково процитовано в газеті «Голос України» (№ 3 (5253) середа, 11 січня 2012) у 2004 – 2005 роках в кредитній спілці «Турбота» ка­сові книги не велися; книги за 2006 – 2010 роки не пронумеровані, не прошнуровані, не скріп­лені печаткою й не під­писані головою правлін­ня і головними бухгалтерами; виявлено не підписані касові ордери; без підписів одержу­вачів видано з каси 4 915 378 гривень; спілка надала кредити на суму 145647 гривень після закінчення терміну дії ліцензії; без кредитних договорів видано позики на 3751160 гривень.
Насправді, за однією із версій, горе-консультант розраховував отримати зиск від того, що фактично створена, внаслідок його порад, прострочена заборгованість позичальників фінансової установи буде списана.
В результаті понад 3 000 вкладників було незаконно позбавлено коштів на загальну суму близько 20 млн. грн.
Натомість, Ростислав, схоже, декому з цих спілчан встиг так запудрити мізки, що вони слухають його антикризові казки про те, як відродити і спілку «Турбота», і нібито занедбаний весь кредитно-кооперативний рух країни.
Можливо, любителів байок від Гайдаєнка стане менше, коли вони дізнаються, як горе-діяч маніпулює довірою окремих кредитівок, які мали необережність увійти до складу очолюваної ним Всеукраїнськоїоб’єднаної кредитної спілки «Сузір'я» (м. Київ). Про це
Попередні частини тут: 
© Олександр Кривенко 
+380 63 241-36-81  
akryvenko64@gmail.com   
Постійна адреса цієї статті: http://a-kryvenko.blogspot.com/2012/07/7.html

© Олександр Кривенко +380 63 241-36-81
akryvenko64@gmail.com 
http://a-kryvenko.blogspot.com/
skype: kryvenko8 
Copyright © 2011 – 2012 Олександр Кривенко.
Усі права захищені. Інформація на блозі http://a-kryvenko.blogspot.com/ є власністю Олександра Кривенка. Право власності охороняється законодавством України. Будь-яке копіювання, у тому числі окремих частин текстів чи зображень, публікування і републікування, передрук або будь-яке інше поширення інформації, яка міститься на блозі http://a-kryvenko.blogspot.com/, в якій би формі та яким би технічним способом воно не здійснювалося, суворо забороняється без попередньої письмової згоди з боку Олександра Кривенка.







Комментариев нет:

Отправить комментарий