понедельник, 27 апреля 2015 г.

Чого забажаєте? Журналістське розслідування Олександра Кривенка


27 квітня 2015 року
Чого забажаєте? (Журналістське розслідування Олександра Кривенка)

Схоже, саме за таким дивним правилом департамент комунальної власності міста Києва здає майно столичної громади в оренду деяким, імовірно, наближеним до себе підприємницьким структурам.

Ось які обставини спонукають мене до такої думки.

24 березня 2015 року я звернувся до названого структурного підрозділу виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за інформацією про використання нежитлових приміщень товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване виробничо-наукове підприємство «Київпроменерго» (далі – ТОВ «Київпроменерго»).

Відповідь надав заступник директора зазначеного департаменту Олег Шмуляр. Листом від 27 березня 2015 року він повідомив:

«13.11.2014 представниками Департаменту проведена перевірка використання нежитлових будинків, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Доброхотова, 30 літ. В, просп. Вернадського, 36 б, які використовує ТОВ «Київпроменерго» на підставі договору про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду [тут і далі виділено мною. - О.К.]

В ході перевірки було виявлено фактичне використання орендованих товариством нежитлових приміщень під склади інших юридичних осіб за договорами зберігання
».

Із наведеної цитати випливає, що ТОВ «Київпроменерго» як орендар використовував надане йому майно територіальної громади не за цільовим призначенням, обумовленим договором. Ухиляючись від виконання своїх зобов’язань, товариство «Київпроменерго» на власний розсуд надавало нежитлові приміщення стороннім особам під склади.

За чинним законодавством указаний департамент має повноваження:
власника щодо майна, яке належить територіальній громаді міста Києва;
орендодавця об’єктів комунальної власності цієї громади;
захисника її майнових прав;
контролера за виконанням зобов’язань, передбачених у договорах оренди,
а також перевіряти, як використовуються та зберігаються об’єкти комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Чи вчинив щось суттєвого з наведеного переліку цей підрозділ КМДА як орендодавець, реагуючи на виявлені ним порушення з боку орендаря?

Як пише Олег Шмуляр у тому ж самому листі від 27 березня 2015 року, «за результатами перевірки між Департаментом та керівником ТОВ «Київпроменерго» узгоджено питання щодо внесення змін до договору про передачу майна територіальної громади м. Києва в частині мети цільового використання.

Керівником товариства надано відповідний проект договору та розрахунок орендної плати.

Таким чином, з метою внесення змін до умов договору про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду в частині цільового призначення, Департаментом вчиняються організаційно-правові заходи, передбачені Положенням про оренду майна територіальної громади міста Києва, що затверджене рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250
».

Не треба мати ані звання заслуженого юриста України, як пан Шмуляр (за Указом Президента Віктора Ющенка він отримав цю відзнаку у 2008 році, обіймаючи посаду заступника Голови Фонду державного майна України), ані навіть фах правника, щоби зрозуміти: департамент комунальної власності м. Києва не вчинив жодних дій на припинення порушень орендарем умов договору, притягнення останнього до відповідальності, забезпечення умов для подальшого ефективного та відповідного до закону і договору використання вказаних вище нежитлових будинків на вулиці Доброхотова і проспекті Вернадського.

Понад те, складається враження, що в названому структурному підрозділі КМДА прагнуть фактично вибілити вочевидь свавільну практику ТОВ «Київпроменерго» як орендаря. Задля цього там готові змінити цільове використання майна, належного столичній територіальній громаді. Чиновників не цікавить думка мешканців Києва як власників згаданого майна щодо названих новацій: карт-бланш із вирішення усіх питань отримав керівник товариства «Київпроменерго» Григорій Грунський. Саме він, як зазначено в листі від 27 березня 2015 року, вже надав відповідний проект договору та розрахунок орендної плати.

Вочевидь, калькуляція нових платежів за користування майном територіальної громади столиці стосується майбутніх періодів договірних відносин, а тому постає питання: «Де гроші, Зін»? Я маю на увазі, чи перерахував орендар орендодавцю ті позадоговірні суми коштів, які він уже отримав, надаючи нежитлові приміщення під склади іншим особам?
Узагалі виникають сумніви стосовно бажання з боку столичної влади забезпечити бодай формальну відповідність орендної практики товариства «Київпроменерго» вимогам договору та закону.

Підстав для таких сумнівів декілька.

По-перше, минуло понад п’ять місяців з того часу, як орендодавець перевірив діяльність орендаря та виявив порушення з боку останнього. Однак жодного юридичного кроку на упорядкування ситуації досі не виявлено.

По-друге, як виявилося, про невідповідність дій товариства «Київпроменерго» взятим ним на себе договірним зобов’язанням і вимогам закону давно знає і найвище керівництво столичної влади.

Так, ще минулого 2014 року заступник голови Київської міської державної адміністрації Михайло Радуцький у відповідь на депутатське звернення народного депутата України Анатолія Гриценка  повідомив про те, що у зв’язку із фактичним використанням орендованих товариством нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Доброхотова, 30 літ. В’, просп. Вернадського, 36 б, загальною площею орієнтовно 705,00 кв. м під склади інших юридичних осіб за договорами зберігання… структурними підрозділами Департаменту опрацьовується питання вчинення заходів щодо перегляду орендної ставки, встановленої по договору про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду від 26.05.2014 № 1204-1 ТОВ «Київпроменерго».

«Опрацювання», напевно, ще й досі триває. Тим часом було би важливо дізнатися, що саме спонукає представників вищої та середньої ланок управління містом так заповзято захищати не інтереси мешканців Києва, а підприємницького товариства «Київпроменерго», яке в обхід і територіальної громади столиці, і влади здає фактично в суборенду третім особам надані йому в користування нежитлові приміщення?

Далі буде.

Олександр Кривенко,
юрист, журналіст.


Постійне посилання: http://a-kryvenko.blogspot.com/2015/04/blog-post_27.html

вторник, 14 апреля 2015 г.

День інновацій у медіа

Київ, 14 квітня
Практична конференція для журналістів та редакторів


Місце: готель «Альфавіто», м. Київ, вул. Предславинська, 35Д, поверх 6.

Чому саме така тема?
Розвиток інформаційно-комунікаційних технологій та їх застосування в засобах масової інформації приводять до істотних змін в медійній екосистемі, розуміння якої в широкому значенні охоплює усіх дійових осіб та чинники, взаємодія яких дозволяє медіа функціонувати та виконувати свою роль у суспільстві. Розвиток ІКТ дозволяє поширювати контент у великих масштабах новими способами, нерідко зі значно меншими витратами та невисокими вимогами технічного та професійного характеру. Властива медіа редакційна практика урізноманітнюється, приймаючи нові методики, процедури та кінцеві результати.
Попри зміни в екосистемі, роль медіа в демократичному суспільстві, хай навіть і з додатковими інструментами (взаємодії та залучення), не змінилась. Загальноприйнятною рисою медіа є її роль у суспільстві та вплив на суспільство або означення демократичних процесів.

ПРОГРАМА
9:30 – 10:00
Реєстрація, вітальна кава

10:00 – 10:20
Відкриття
Юргіс Вілчінскас, керівник відділу преси та інформації Представництва Європейського Союзу в Україні
Роман Шлапак, керівник спільної програми ЄС та РЄ «Зміцнення інформаційного суспільства в Україні»
Олексій Погорелов, генеральний директор Української асоціації видавців періодичної преси


10:20 – 12:00
Сесія 1. Медіа громад. Нові медіа. Інновації в контенті
Charles Amponsah
10:20 – 10:50
Ключова доповідь
Чарльз Емпонсах (Charles Amponsah), медіа продюсер  Ради Європи, Страсбург
http://blog.img.pravda.com/images/doc/1/2/12aaf-pogorelov112.jpg
10:50 – 11:40
Панельна дискусія
Модерує Олексій Погорелов, генеральний директор, УАВПП, Київ

http://styknews.info/sites/default/files/basic-foto/2014/01/24/1017622_10200794075566982_399932061_n1.jpg
Микола Гавриляк, «Типовий Франківськ», засновник, Івано-Франківськ
Сила контенту: власний досвід реалізації ідеї щодо поширення інформації – від власного блогу до сайту місцевих новин

http://www.gorod.cn.ua/image/news/gorod_5/gr_27.12.12._vip_ng_10.jpg
Громада живе тим, що її об’єднує – свята, спільні справи. А газета – «не лише пропагандист, але й організатор…»

http://zorya.org.ua/wp-content/uploads/2013/01/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%8F%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D0%B2%D0%B5%D0%B1.jpg
Сергій Чернявський, газета «Зоря», голова наглядової ради, Дніпропетровськ
Як це: коли одна рубрика тримає увагу величезної аудиторії та робить газету «своєю» для людей

1
Володимир Бєглов, The Ukrainians, співзасновник проекту, Львів, «Чи справді нове – це добре забуте старе?
11:40 – 12:00
Кава пауза
12:00 – 13:30
Сесія 2. Якісна журналістика та місцева економіка, економіка громади. Кращі приклади для вивчення
12:00 – 12:50
Ключова доповідь
Тетяна Рєпкова, Media Managers Club, Париж

Александр Власенко
12:50 – 13:40
Панельна дискусія
Модерує Олександр Власенко, експерт

2http://arturclancy.com/images/kramarenko.jpg
Гліб Вишлинський, GFK Ukraine, заступник виконавчого директора, Київ

Крамаренко Олександр, журнал «Деньги», головний редактор, Київ
Читач та «окремі випадки». Коли «мікро» затребуване набагато сильніше, ніж «макро»?

http://www.gorod.cn.ua/image/news/gorod_5/gr_27.12.12._vip_ng_10.jpg
Газета до кави. Взаємовигідний союз як простий приклад, що коли все вчасно та якісно, то виграють обидві сторони

http://new-blog.azurewebsites.net/wp-content/uploads/2014/02/3.png
Катерина Венжик, delo.ua, головний редактор, Київ
#Made_In_Ukraine Журналістський стартап, який веде за собою український бізнес
13:40 – 14:10
Велика перерва. Міні-ланч
14:10 – 15:50
Сесія 3. Ролі, навички та місія журналіста у новій медійній екосистемі
http://j-school.kiev.ua/images/gallery/deynychenko_0395s.jpg
14:10 – 15:00
Ключова доповідь
Руслан Дейниченко, викладач медіаменеджменту та виконавчий директор Школи журналістики НауКМА, Київ
http://uapr.com.ua/upload/Members/kluchkovska.jpg
15:00 – 15:50
Панельна дискусія
Модерує Ярина Ключковська, керуючий директор Grou, Київ

http://platfor.ma/images/doc/5/6/56605a4-photo--1-.jpg
Антон Подлуцький, РБК Україна, головний редактор, Київ
Ще не вмерла журналістика. Секрети професії чи просто якісне виконання своєї роботи та служіння місії?

http://4vlada.com/redaktor/uploads/images/_Guz.jpg
Сергій Гузь, газета «Наш репортер», головний редактор, Дніпродзержинськ
Сила слова. Або декілька слів про те, наскільки прямим є зв’язок між висвітленням подій та кількістю проданих копій

http://www.blog.ogo.ua/img2/20121010122154.jpg
Юрій Дюг, сайт новин «Все», Рівне
Контент – король? Журналістика як фундамент швидкого виходу на лідерські позиції на ринку, де є потужний гравець з історією та аудиторією

15:50-16:10
Церемонія нагородження переможців конкурсу кращих антикорупційних розслідувань, проведеного Інститутом розвитку регіональної преси.

16:10 – 16:30

четверг, 9 апреля 2015 г.

Мистецтво з декупажу - на благо бійців, поранених у зоні АТО

Найближчої суботи, слава Богу, знову будемо ярмаркувати біля столичного "Дитячого світу" (вулиця Андрія Малишка, 3, Київ), що неподалік від метро "Дарниця". 
Починаємо 11 квітня о 12-й, завершуємо о 17-й. 
Чудова нагода порадувати себе та рідних декорованими до Великодня яйцями та іншими виробами з натурального дерева: святковими та патріотичними сувенірами й ужитковими речами, які, з Божою допомогою Viktoriya Suhorebrova майстерно виготовила для Вас у техніці художній декупаж. 
Зібрані на ярмарку кошти підуть на допомогу бійцям, пораненим у зоні АТО, а саме на закупівлю медичного обладнання для Опікового центру на Попудренка, на придбання центрифуги для лабораторних досліджень крові. 
Організатор Ярмарку - благодійний фонд "Дніпровська ініціатива". 
Кияни та гості міста! 
Приходьте з друзями, будемо раді бачити вас. 
З пошаною, Oleksandr Kryvenko, юрист, журналіст-розслідувач, учасник благодійних і творчих проектів. 
Тел.: +380632413681 ; skype: kryvenko_oleksandr; ел.пошта akryvenko64@gmail.com
Джерело: https://www.facebook.com/oleksandr.kryvenko.5/posts/843628642342460

пятница, 3 апреля 2015 г.

Коліївщина: повернення із забуття


Коліївщина: повернення із забуття
22:22 02.04.2015




Із давнини ніби завітав до нас знаний понад чверть тисячоліття тому Іван Бондаренко-Чалий, відважний польовий командир козацько-гайдамацького повстання 1768 року, уродженець села Грузьке Макарівського району, що на Київщині. Пам’ять про нього оживає на сторінках книжки “Іван Бондаренко – останній полковник Коліївщини”, яку написав Євген Букет, математик за освітою та письменник і краєзнавець за покликанням.





Автор не тільки ретельно зібрав і впорядкував, але й прокоментував унікальну документальну інформацію про свого земляка-запорожця. Книгу випустило в світ видавництво “Стікс” за підтримки мецената Вадима Столара.





Повстання надвірних козаків Коліївщина направду є однією з останніх потуг із відродження козацької держави в кордонах доби Богдана Хмельницького. Про це національно-визвольне змагання окупанти нашої Батьківщини та їхні послідовники створили чимало міфів.





Більшість джерел про згадані події доносять до нас інтерпретацію повстання з ворожого гайдамакам табору. За однією з байок, вигаданою поляками, Коліївщина – це безцільна різанина гайдамаками євреїв, католиків, а також уніатів. За легендою російських істориків ХІХ століття, це було повстання хлопського люду проти католицизму й уніатства за православну віру. Радянські ж історики трактували Коліївщину як супротив селян феодалам-гнобителям.





І донині українофоби прагнуть звести нанівець значення цього питомо українського повстання, у певному сенсі, архетипу нашої Революції Гідності. Але цим ворожим дурникам навряд чи пощастить пошити в дурні нинішнє та прийдешні покоління наших співвітчизників.





Книга Євгена Букета допомагає нам ґрунтовно та послідовно поглянути на події 1768 року. Вона відкриває читачам імена полковників Війська Запорізького, котрі почергово керували повстанням. Це Йосип Шелест, Максим Залізняк, Микита Швачка та Іван Бондаренко. Останній, прийнявши булаву в рідному селі Грузьке, що на Київщині, заявив: “Не тільки лях, але й москаль є ворогом народу. Тож не належить прислужуватися їм обом, оскільки, звільнившись від них, хлоп руський одержить необмежену свободу”.





Отаман Бондаренко славетний не тільки тим, що найдовше воював за вільну Україну. Він єдиний, хто відкрито та дієво виступив проти москалів.





Основу очоленого ним війська складали не селяни, а надвірні козаки шляхетських замків — колії. Звідси і походить первісне найменування повстання: Коліївщина. Саме вона, як остання спроба відновлення української козацької республіки, утвердила основні принципи державності, що актуальні й донині: власне військо, помісна церква, громада.





У книжці Євгена Букета йдеться про ідеологічні підстави, а також про історичні передумови повстання, про гайдамацький рух і, власне, про його кульмінацію – Коліївщину.





Особливо цікавим є те, що автор реконструює історичну постать Івана Бондаренка на основі судових справ та інших документів періоду останніх років існування Речі Посполитої. Ці документи пан Букет грунтовно опрацював у Києві, Черкасах та Львові. Окремими розділами подано інформацію про славетного ватажка наших предків в українському фольклорі та польській мемуарній літературі.





У довідковій частині книги описано в подробицях історію населених пунктів, головно сіл сучасної Макарівщини, де діяло військо Івана Бондаренка від часу їхнього заснування до 1768 року. Як повідомив Євген Букет, основна частина цих нарисів сформована з невідомих дотепер широкому загалу архівів Речі Посполитої. Більшість сіл Макарівщини, виявляється, давніші, ніж зазвичай вважалося.





Взагалі, матеріали для книги автор збирав у фондах Центрального державного історичного архіву України, архівів Житомирської, Київської та Черкаської областей, у великих вітчизняних та іноземних бібліотеках. Окрім того, він переглянув усі друковані видання, присвячені Коліївщині, та дисертаційні дослідження на цю тему.





Великий розділ книги присвячений розповіді Івана Бондаренка про себе та події 1768 року, що були ретельно записані на його допиті в Чорнобилі, де і відбулася страта зрадженого, але не скореного козацького ватажка.





Справжньою родзинкою книжки Євгена Букета стала також розміщена в ній майже невідома широкому загалу стаття «Коліївщина», автором якої є знаний український дослідник історії, краю та мистецтва кінця ХІХ – початку ХХ століть Костянтин Широцький.





Олександр КРИВЕНКО








ДУМКА НАУКОВЦЯ


Тарас Чухліб, директор Науково-дослідного інституту козацтва:


– Нині мало істориків переймаються проблематикою гайдамацького руху, тому видання книги – справжня подія не лише в науці чи культурі, а й у міжнародних відносинах. Здавна точиться дискусія про те, як оцінювати Коліївщину: як релігійну чи етнічну війну? Подібні повстання були в XVIII столітті не лише в Україні, а й в Європі, тож Коліївщина продовжувала традиції європейських міжетнічних воєн. З іншого боку, українці збудували свою козацьку державу, і, як написав пан Євген у своїй книзі, це була одна зі спроб її відродження.





Джерело: газета «Правдошукач», № 2 (76), 2015.

Золотые руки мастеров - в Киеве


«Золотые руки мастеров» - в Киеве
Международная выставка-продажа, посвященная всем видам рукоделия.
 
"Золотые руки мастеров" -  это яркий праздник хобби и творчества.
Посетив нашу выставку, Вы сможете познакомиться с традиционными
 и новыми направлениями хобби и мастерами.
   Получите возможность лично поучаствовать в мастер-классах,
посетить интереснейшие лекции, показы коллекций одежды и украшений,
приобрести эксклюзивные, авторские изделия ручной работы.