понедельник, 4 декабря 2006 г.

Команду кредитно-кооперативних реформаторів при Держфінпослуг утворено!

04.12.2006
Команду кредитно-кооперативних реформаторів при  Держфінпослуг утворено!
Про утворення робочої групи з питань формування ефективної системи кредитної кооперації в Україні 
 
Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України
Наказ від 01.12.2006 р.  224
З метою формування ефективної системи кредитної кооперації в Україні, передбаченої Концепцією розвитку системи кредитної кооперації, затвердженою розпорядженням Кабінету міністрів України від 7 червня2006 року № 321-р (321-2006-р), та для реалізації положень Плану заходів, спрямованих на реалізацію Концепції розвитку системи кредитної кооперації, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг № 6189 від 05.09.2006, наказую:
1. Утворити при Держфінпослуг постійну діючу робочу групу з питань формування ефективної системи кредитної кооперації в Україні (далі – Координаційна рада) за участю повноважних представників асоціацій кредитних спілок та затвердити її склад згідно з додатком (додається).
2. Основна мета діяльності Координаційної ради – сприяння Держфінпослуг у виконанні Плану заходів, спрямованих на реалізацію Концепції розвитку системи кредитної кооперації (321-2006-р), з питань:
– вдосконалення законодавства у сфері регулювання діяльності кредитних спілок;
– запровадження ступінчастої диференціації регуляторних режимів (переліків регуляторних вимог) для КС з врахуванням притаманних їхній діяльності ризиків;
– створення системи гарантування вкладів членів кредитних спілок та забезпечення процесу формування єдиної загальнонаціональної системи стабілізації і фінансового оздоровлення кредитних спілок;
– організації належної інфраструктури системи кредитної кооперації, діяльності асоціацій кредитних спілок у сфері впровадження єдиних професійних та технологічних стандартів на ринку кооперативного кредитування, в тому числі на засадах саморегулювання;
– участі кредитних спілок в заходах підтримки розвитку територіальних громад, насамперед, в сільській місцевості, та в реалізації державних і регіональних програм підтримки малого підприємництва і фермерів, підтримки будівництва житла для окремих категорій населення;
– впровадження спеціальної освітньої програми для населення, суб'єктів малого підприємництва і фермерів щодо можливостей, умов та ризиків діяльності кредитних спілок;
– виконання інших завдань, пов'язаних із реалізацією Концепції розвитку системи кредитної кооперації (321-2006-р).
3. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.
Голова Комісії  В.Альошин
Постійно діюча робоча група з питань формування ефективної системи кредитної кооперації в Україні
Оленчик Андрій Ярославович – член Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України – директор Департаменту нагляду за кредитними установами, керівник Координаційної ради
Збаражська Олена Єфремівна – заступник директора Департаменту нагляду за кредитними установами Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, заступник керівника Координаційної ради
Хоружий Сергій Гаврилович – науковий консультант Українського інституту розвитку фондового ринку Київського національного економічного університету, секретар Координаційної ради (за згодою)
Абрам'юк Ігор Степанович – голова наглядового комітету Національної асоціації кредитних спілок України (за згодою)
Башкатов Олександр Володимирович – голова ради Національної асоціації кредитних спілок України (за згодою)
Безсонова Лариса Анатоліївна – голова правління асоціації кредитних спілок Запорізької області (за згодою)
Волков Анатолій Сергійович – голова правління Кримської асоціації кредитних спілок (за згодою)
Галоньська Марія Павлівна – голова правління Тернопільської обласної асоціації кредитних спілок (за згодою)
Галушко Ірина Юріївна – голова правління Харківської асоціації кредитних спілок (за згодою)
Гончаренко Владислав Васильович – голова правління Полтавської кооперативної ліги (за згодою)
Грінченко Валентина Митрофанівна – голова правління Чернігівської обласної асоціації кредитних спілок (за згодою)
Денисенко Володимир Феодосійович – голова правління Асоціації кредитних спілок Кіровоградської області (за згодою)
Жулинська Галина Степанівна – заступник голови правління Всеукраїнської асоціації кредитних спілок (за згодою)
Іваночко Ірина Михайлівна – виконавчий директор Асоціації кредитних спілок Івано-Франківщини (за згодою)
Ільїна Наталя Володимирівна – виконавчий директор Всеукраїнської асоціації кредитних спілок (за згодою)
Казарінов Володимир Олександрович – голова правління Асоціації кредитних спілок Черкаської області (за згодою)
Козинець Петро Миколайович – президент Національної асоціації кредитних спілок України (за згодою)
Кравченко Людмила Євгенівна – віце-президент Національної асоціації кредитних спілок України (за згодою)
Лащук Ігор Несторович – голова Асоціації Волинської обласної асоціації кредитних спілок (за згодою)
Литвинюк Лариса Леонідівна – голова правління асоціації кредитних спілок Луганщини (за згодою)
Маковський Петро Ількович – голова ради Львівської асоціації кредитних спілок (за згодою)
Петрище Федір Федорович – голова правління Закарпатської ліги кредитних спілок (за згодою)
Сурж Володислав Володимирович – заступник голови правління Всеукраїнської асоціації кредитних спілок (з згодою)
Сироветнік Юрій Віталійович – голова правління Асоціації кредитних спілок Хмельницької області (за згодою)
Тищенко Микола Анатолійович – голова виконавчого комітету Донецької обласної асоціації КС (за згодою)
Черниш Олег Михайлович – голова правління Асоціації кредитних спілок Київської області (за згодою)
Шарипова Лідія Іванівна – голова правління Асоціації кредитних спілок Дніпропетровської області (за згодою)
Шатирко Галина Григорівна – голова правління Всеукраїнської асоціації кредитних спілок (за згодою). 

© Олександр Кривенко 
+380 63 241-36-81
akryvenko64@gmail.com 
http://a-kryvenko.blogspot.com/
skype: kryvenko8 
Постійна адреса цієї статті: http://a-kryvenko.blogspot.com/2006/12/blog-post.html
Copyright © 2011 – 2012 Олександр Кривенко.
Усі права захищені. Інформація на блозі http://a-kryvenko.blogspot.com/ є власністю Олександра Кривенка. Право власності охороняється законодавством України. Будь-яке копіювання, у тому числі окремих частин текстів чи зображень, публікування і републікування, передрук або будь-яке інше поширення інформації, яка міститься на блозі http://a-kryvenko.blogspot.com/, в якій би формі та яким би технічним способом воно не здійснювалося, суворо забороняється без попередньої письмової згоди з боку Олександра Кривенка.
 

пятница, 15 сентября 2006 г.

Розпорядження Держфінпослуг від 05.09.2006 № 6189

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України
05.09.2006                  м. Київ                       № 6189
Контроль за виконанням цього розпорядження покласти на першого заступника Голови Литвина А.Я
Голова Комісії В. Альошин

Зміст заходу
Термін виконання
Виконавці
Очікуваний результат відповідно до положень Концепції розвитку системи кредитної
1. Удосконалення нормативно – правової бази
1.1
 Розробити проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про кредитні спілки»
III квартал 2007
Держфінпослуг
Мінекономіки
Мінфін
Мінагрополітики
Держпідприємництва
Мін’юст
за участю Національного банку
за участю професійних об’єднань учасників ринку кооперативного кредитування
абзац 12 частини 2
Створення та розвиток системи кредитної кооперації повинні ґрунтуватися на послідовному наближенні законодавства України, що регулює ринок кооперативного кредитування, до законодавства Європейського Союзу;
абзаци 7-10 частини 3
Визначення кредитних спілок як першого рівня повинне супроводжуватися такими законодавчими змінами:
надання права набуття членства в кредитній спілці суб’єктам малого підприємництва та фермерським господарствам з установленням асоційованого членства, що дає можливість отримувати послуги кредитної спілки, але не дає права на участь у її управлінні;
доповнення переліку видів фінансових послуг, які кредитні спілки можуть надавати своїм членам, зокрема з оплати за їх дорученням товарів (робіт, послуг) та факторингу;
надання кредитним спілкам права придбавати державні та іпотечні цінні папери, перелік яких встановлюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг, а також здійснювати прийом вкладів від членів кредитних спілок та видачу їм кредитів в іноземній валюті.
абзац 12 частини 3
Установи другого рівня системи кредитної кооперації можуть утворювати третій рівень — центральні кооперативні банки та/або об’єднані кредитні спілки.
абзаци 13-14 частини 3
З метою захисту кредитних спілок від ризиків недостатньої ліквідності, низької платоспроможності або неналежного фінансового стану слід створити єдину загальнонаціональну систему стабілізації і фінансового оздоровлення кредитних спілок, а також систему гарантування вкладів членів кредитних спілок.
Механізм стабілізації і фінансового оздоровлення кредитних спілок та гарантування вкладів їх членів впроваджується шляхом створення законодавчих та інституціональних умов. Участь у системі гарантування вкладів членів для кредитних спілок, які здійснюють залучення таких вкладів, обов’язкова.
абзац 8 частини 4
забезпечити належний рівень капіталізації кредитних спілок за рахунок пріоритетного формування резервного капіталу та вилучення з їх пайового і додаткового капіталу складових, режим функціонування яких не сприяє досягненню мети реальної капіталізації;
абзац 9 частини 4
 запровадити принципи міжнародного кооперативного руху у процесі управління кредитними спілками, підвищити ефективність діяльності їх громадських органів управління та контролю;
абзац 10 частини 4
розширити можливості кредитних спілок щодо кредитування відповідно до їх потреб суб’єктів малого підприємництва та фермерських господарств, а також іпотечного кредитування широких верств населення;
абзац 13 частини 4
визначити місце і роль об’єднаних кредитних спілок у системі кредитної кооперації і внести відповідні зміни до актів законодавства, що регулюють їх діяльність.
абзац 14 частини 4
створити єдину загальнонаціональну систему стабілізації і фінансового оздоровлення кредитних спілок та організувати методологічне і ресурсне забезпечення;
абзац 15 частини 4
створити необхідні законодавчі та інституціональні умови для функціонування системи гарантування вкладів членів кредитних спілок
абзац 16 частини 4
впровадити ефективний механізм захисту прав та законних інтересів членів установ, безперешкодного інформування їх про діяльність установ;
абзац 17 частини 4
сприяти організації належної інфраструктури системи кредитної кооперації, діяльності асоціацій кредитних спілок у сфері впровадження єдиних професійних та технологічних стандартів на ринку кооперативного кредитування, у тому числі на засадах саморегулювання;
абзац 20 частини 4
визначити вимоги щодо обов’язкового публічного розкриття інформації про діяльність установ і підвищити якість їх аудиту
1.2
Розробити проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про банки і банківську діяльність»
I квартал 2007
Мінагрополітики
Держфінпослуг
Держпідприємництва
Мін’юст Національний банк (за згодою)
за участю професійних об’єднань учасників ринку кооперативного кредитування

абзац 11 частини 3
Другий рівень — кооперативні банки та об’єднані кредитні спілки, що забезпечують для кредитних спілок можливість доступу до необхідних фінансових ресурсів як шляхом їх перерозподілу у межах системи кредитної кооперації, так і залучення відповідних ресурсів із зовнішніх джерел. Через кооперативні банки можуть здійснюватися рефінансування, диверсифікація ризиків, доступ до міжбанківської системи розрахунків, забезпечення переказу коштів у межах небанківських платіжних систем. При цьому на законодавчому рівні необхідно визначити, що засновниками кооперативних банків, які утворюються за участю кредитних спілок та об’єднаних кредитних спілок, можуть бути тільки кредитні спілки; установити можливість заснування кредитними спілками регіональних і міжрегіональних кооперативних банків
абзац 13 частини 4
 визначити місце і роль кооперативних банків у системі кредитної кооперації і внести відповідні зміни до актів законодавства, що регулюють їх діяльність;
1.3
Розробити та затвердити розпорядження Держфінпослуг щодо запровадження диференціації регуляторних вимог для кредитних спілок з урахуванням ризиків, обсягу та характеру проведення операцій, наявності мережі відокремлених підрозділів
I квартал 2007
Держфінпослуг
за участю професійних об’єднань учасників ринку кооперативного кредитування
абзац 7 частини 4
визначити перелік регуляторних вимог для кредитних спілок з урахуванням ризиків, обсягу та характеру проведення операцій, наявності мережі відокремлених підрозділів;
1.4
 Розробити нормативно-правові акти, які сприятимуть організації належної інфраструктури системи кредитної кооперації, діяльності асоціацій кредитних спілок та формуванню єдиної саморегулівної організації кредитних спілок
III квартал 2007
Держфінпослуг
за участю професійних об’єднань учасників ринку кооперативного кредитування

абзац 15 частини 3
Одним з пріоритетних напрямів розвитку організаційної інтеграції є формування єдиної саморегулівної організації кредитних спілок у формі всеукраїнської асоціації, якій можуть бути делеговані відповідні повноваження з боку Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг.
абзац 17 частини 4
сприяти організації належної інфраструктури системи кредитної кооперації, діяльності асоціацій кредитних спілок у сфері впровадження єдиних професійних та технологічних стандартів на ринку кооперативного кредитування, у тому числі на засадах саморегулювання.
1.5
Розробити та затвердити розпорядження Держфінпослуг, які забезпечуватимуть належний рівень капіталізації і ліквідності кредитних спілок, зокрема, розробити розпорядження Держфінпослуг про внесення змін та доповнень до «Положення про фінансові нормативи діяльності кредитних спілок та об’єднаних кредитних спілок», затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 16.01.04 №7
IV квартал 2007

Держфінпослуг
за участю професійних об’єднань учасників ринку кооперативного кредитування

абзац 8 частини 4
забезпечити належний рівень капіталізації кредитних спілок за рахунок пріоритетного формування резервного капіталу та вилучення з їх пайового і додаткового капіталу складових, режим функціонування яких не сприяє досягненню мети реальної капіталізації;
абзац 12 частини 4
організувати ефективне державне регулювання та нагляд у сфері кооперативного кредитування з урахуванням міжнародного досвіду та залученням саморегулівної організації, а також удосконалити механізм забезпечення ліквідності кредитних спілок (у тому числі шляхом встановлення економічних нормативів і вимог до резервування коштів), здійснення рефінансування, визначення порядку застосування таких вимог;
1.6
 Розробити нормативно-правові акти, які визначатимуть вимоги щодо якості системи управління та внутрішнього контролю за додержанням правил надання фінансових послуг кредитними спілками з врахуванням принципів міжнародного кооперативного руху
II квартал 2007
Держфінпослуг
за участю професійних об’єднань учасників ринку кооперативного кредитування

абзац 9 частини 4
запровадити принципи міжнародного кооперативного руху у процесі управління кредитними спілками, підвищити ефективність діяльності їх громадських органів управління та контролю;
1.7
 Розробити та затвердити розпорядження Держфінпослуг про внесення змін та доповнень до «Методичних рекомендацій щодо системи управління та розкриття інформації фінансовими установами», затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 27.12.05 № 5207
III квартал 2007

Держфінпослуг
за участю професійних об’єднань учасників ринку кооперативного кредитування

абзац 16 частини 4
впровадити ефективний механізм захисту прав та законних інтересів членів установ, безперешкодного інформування їх про діяльність установ;

1.8
 Розробити нормативно-правові акти, які забезпечуватимуть впровадження належного контролю за дотриманням установами кооперативного кредитування вимог щодо періодичного інформування та порядку проведення щорічних загальних зборів їхніх членів
IV квартал 2007
Держфінпослуг
за участю професійних об’єднань учасників ринку кооперативного кредитування

абзац 16 частини 4
впровадити ефективний механізм захисту прав та законних інтересів членів установ, безперешкодного інформування їх про діяльність установ;
1.9
Розробити та затвердити розпорядження Держфінпослуг про внесення змін до «Методичних рекомендацій щодо формату аудиторського висновку», затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 27.12.05 № 5202
IV квартал 2007
Держфінпослуг
за участю професійних об’єднань учасників ринку кооперативного кредитування
абзац 20 частини 4
визначити вимоги щодо обов’язкового публічного розкриття інформації про діяльність установ і підвищити якість їх аудиту.
2. Організаційні заходи
2.1
Сприяти запровадженню в пілотному режимі механізмів стабілізації і фінансового оздоровлення кредитних спілок та гарантування вкладів їх членів
II квартал 2007
Держфінпослуг
за участю професійних об’єднань учасників ринку кооперативного кредитування

абзаци 13-14 частини 3
З метою захисту кредитних спілок від ризиків недостатньої ліквідності, низької платоспроможності або неналежного фінансового стану слід створити єдину загальнонаціональну систему стабілізації і фінансового оздоровлення кредитних спілок, а також систему гарантування вкладів членів кредитних спілок.
Механізм стабілізації і фінансового оздоровлення кредитних спілок та гарантування вкладів їх членів впроваджується шляхом створення законодавчих та інституціональних умов. Участь у системі гарантування вкладів членів для кредитних спілок, які здійснюють залучення таких вкладів, обов’язкова.
абзац 14 частини 4
створити єдину загальнонаціональну систему стабілізації і фінансового оздоровлення кредитних спілок та організувати методологічне і ресурсне забезпечення;
абзац 15 частини 4
створити необхідні законодавчі та інституціональні умови для функціонування системи гарантування вкладів членів кредитних спілок
2.2
 Опрацювати питання щодо забезпечення інституціональної основи створення системи гарантування вкладів членів кредитних спілок з врахуванням результатів відповідного пілотного проекту
IV квартал 2007
Держфінпослуг
Мінфін

Мінекономіки
за участю
Національного банку,
професійних об’єднань учасників ринку кооперативного кредитування
абзаци 13-14 частини 3
З метою захисту кредитних спілок від ризиків недостатньої ліквідності, низької платоспроможності або неналежного фінансового стану слід створити єдину загальнонаціональну систему стабілізації і фінансового оздоровлення кредитних спілок, а також систему гарантування вкладів членів кредитних спілок.
Механізм стабілізації і фінансового оздоровлення кредитних спілок та гарантування вкладів їх членів впроваджується шляхом створення законодавчих та інституціональних умов. Участь у системі гарантування вкладів членів для кредитних спілок, які здійснюють залучення таких вкладів, обов’язкова.
абзац 15 частини 4
створити необхідні законодавчі та інституціональні умови для функціонування системи гарантування вкладів членів кредитних спілок
2.3
 Опрацювати питання щодо організаційного і ресурсного забезпечення процесу формування єдиної загальнонаціональної системи стабілізації і фінансового оздоровлення кредитних спілок з врахуванням результатів відповідного пілотного проекту
IV квартал 2007


Держфінпослуг
Мінфін
Мінекономіки
за участю Національного банку,
професійних об’єднань учасників ринку кооперативного кредитування
абзац 13 частини 3
З метою захисту кредитних спілок від ризиків недостатньої ліквідності, низької платоспроможності або неналежного фінансового стану слід створити єдину загальнонаціональну систему стабілізації і фінансового оздоровлення кредитних спілок, а також систему гарантування вкладів членів кредитних спілок.
абзац 14 частини 4
 створити єдину загальнонаціональну систему стабілізації і фінансового оздоровлення кредитних спілок та організувати методологічне і ресурсне забезпечення;
2.4
 При розробці регіональних програм соціального і економічного розвитку відповідних територій передбачити участь кредитних спілок у заходах підтримки розвитку територіальних громад, насамперед, у сільській місцевості
IV квартал 2006

Мінекономіки
Мінфін
Держфінпослуг
Мінагрополітики
Держпідприємництва
Мін’юст
за участю Національного банку,
професійних об’єднань учасників ринку кооперативного кредитування

абзац 11 частини 4
активізувати діяльність кредитних спілок у напрямі підтримки розвитку територіальних громад, насамперед у сільській місцевості, та забезпечення виконання регіональних програм соціального і економічного розвитку відповідних територій, а також у напрямі соціально орієнтованих програм кредитування членів кредитних спілок у трудових колективах підприємств, установ та організацій, навчальних закладах, галузевих профспілках, громадських і релігійних організаціях;
2.5
При розробці державних та регіональних програм підтримки малого підприємництва та фермерів, підтримки будівництва житла для окремих категорій населення передбачити участь кредитних спілок
IV квартал 2006

Мінекономіки
Мінфін
Держфінпослуг
Мінагрополітики
Держпідприємництва
Мін’юст
за участю Національного банку,
професійних об’єднань учасників ринку кооперативного кредитування
абзац 10 частини 4
розширити можливості кредитних спілок щодо кредитування відповідно до їх потреб суб’єктів малого підприємництва та фермерських господарств, а також іпотечного кредитування широких верств населення;
2.6
Налагодити постійну співпрацю з метою організації належної інфраструктури системи кредитної кооперації, діяльності асоціацій кредитних спілок у сфері впровадження єдиних професійних та технологічних стандартів на ринку кооперативного кредитування, у тому числі на засадах саморегулювання;
Постійно відповідно до укладених угод та узгоджених планів заходів
Держфінпослуг
за участю професійних об’єднань учасників ринку кооперативного кредитування

абзац 17 частини 4
сприяти організації належної інфраструктури системи кредитної кооперації, діяльності асоціацій кредитних спілок у сфері впровадження єдиних професійних та технологічних стандартів на ринку кооперативного кредитування, у тому числі на засадах саморегулювання;
3. Підготовка фахівців у сфері кооперативного кредитування
3.1
Розробити і адаптувати програми з підготовки фахівців у сфері кооперативного кредитування у навчальних закладах III і IV рівня акредитації до потреб ринку кооперативного кредитуванняIII квартал 2007Міносвіти
Держфінпослуг
за участю професійних об’єднань учасників ринку кооперативного кредитування
абзац 3 частини 4
Розвиток системи кредитної кооперації зумовлює необхідність забезпечення її достатньою кількістю висококваліфікованих працівників, державною підтримкою щодо створення системи підготовки і сертифікації фахівців.
 абзац 18 частини 4
 сформувати систему професійної підготовки і сертифікації керівників та фахівців ринку кооперативного кредитування
3.2
Забезпечити впровадження спеціальних програм перепідготовки для керівників та фахівців установ кооперативного кредитування;III квартал 2007Міносвіти
Держфінпослуг
за участю професійних об’єднань учасників ринку кооперативного кредитування
абзац 3 частини 4
Розвиток системи кредитної кооперації зумовлює необхідність забезпечення її достатньою кількістю висококваліфікованих працівників, державною підтримкою щодо створення системи підготовки і сертифікації фахівців.
 абзац 18 частини 4
 сформувати систему професійної підготовки і сертифікації керівників та фахівців ринку кооперативного кредитування
3.3
Забезпечити удосконалення порядку фахової підготовки і сертифікації керівників і працівників установ кооперативного кредитування в межах встановлених професійних вимогI квартал 2007 Держфінпослуг
за участю професійних об’єднань учасників ринку кооперативного кредитування
абзац 3 частини 4
Розвиток системи кредитної кооперації зумовлює необхідність забезпечення її достатньою кількістю висококваліфікованих працівників, державною підтримкою щодо створення системи підготовки і сертифікації фахівців.
 абзац 18 частини 4
 сформувати систему професійної підготовки і сертифікації керівників та фахівців ринку кооперативного кредитування
3.4
Забезпечити впровадження системи постійного підвищення кваліфікації членів громадських органів управління і контролю установ кооперативного кредитуванняI квартал 2007 Держфінпослуг
за участю професійних об’єднань учасників ринку кооперативного кредитування
абзац 3 частини 4
Розвиток системи кредитної кооперації зумовлює необхідність забезпечення її достатньою кількістю висококваліфікованих працівників, державною підтримкою щодо створення системи підготовки і сертифікації фахівців.
 абзац 18 частини 4
 сформувати систему професійної підготовки і сертифікації керівників та фахівців ринку кооперативного кредитування
4. Інформаційні заходи
4.1
Забезпечити впровадження спеціальної освітньої програми для населення, суб’єктів малого підприємництва та фермерів щодо можливостей, умов та ризиків діяльності ринку кооперативного кредитування через засоби масової інформації та розповсюдження відповідних інформаційних матеріалів
I квартал 2007
Держфінпослуг
за участю професійних об’єднань учасників ринку кооперативного кредитування
абзац 4 частини 4
Для підвищення рівня обізнаності населення про послуги кооперативного кредитування забезпечується прозорість діяльності учасників ринку кооперативного кредитування та запроваджуються програми інформування.
абзац 19 частини 4
забезпечити систематичне інформування населення, зокрема суб’єктів малого підприємництва та фермерських господарств, про можливості, умови та ризики діяльності ринку кооперативного кредитування
Голова Держфінпослуг В.Б. Альошин
Джерело: Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України
© Олександр Кривенко 
+380 63 241-36-81
akryvenko64@gmail.com 
http://a-kryvenko.blogspot.com/
skype: kryvenko8 
Постійна адреса цієї статті: http://a-kryvenko.blogspot.com/2006_09_01_archive.html
Copyright © 2011 – 2012 Олександр Кривенко.
Усі права захищені. Інформація на блозі http://a-kryvenko.blogspot.com/ є власністю Олександра Кривенка. Право власності охороняється законодавством України. Будь-яке копіювання, у тому числі окремих частин текстів чи зображень, публікування і републікування, передрук або будь-яке інше поширення інформації, яка міститься на блозі http://a-kryvenko.blogspot.com/, в якій би формі та яким би технічним способом воно не здійснювалося, суворо забороняється без попередньої письмової згоди з боку Олександра Кривенка.


четверг, 27 июля 2006 г.

Права Человека и политика: мнимое сходство и базовые различия


Андрей Юров «Права Человека и политика: мнимое сходство и базовые различия».

Андрей Юров, Секретарь Общественного совета международного Молодежного Правозащитного Движения (МПД)

Тайны прав Человека и политики,
или почему нормальное государство не может жить без правозащитников

Часть I. Права Человека и политика
(Мнимое сходство и базовые различия)

«Мы каждый день занимаемся только политикой, и больше ни чем.
И мы стараемся держаться как можно дальше
от политики, никогда не участвуем в ней!»
Из выступления одного современного правозащитника



Начнем с вопросов. Тех, что в последнее время стали особенно часто возникать - и в «новых независимых государствах» (в том числе – в России), и даже в «старых демократиях». Видимо, здесь есть какие-то очень принципиальные вещи, если в последние годы тема соотнесения «прав человека» и «политики» стала такой важной. Если само ее обсуждение приводит не только к идеологическим конфликтам, но к международным скандалам, изменению законов и влияет на работу всего гражданского общества во многих странах – а значит, отражается на жизни миллионов и миллионов обычных людей (не очень-то интересующихся политикой и не слишком хорошо представляющих, что такое «права человека», правда ли эти права у них есть, и с чем их есть)…
Почему правозащитников упрекают в том, что они «занимаются политикой»?
Почему многие правозащитники не знают, что на это отвечать?
Почему политики часто используют правозащитную риторику?
Почему многие общественные действия правозащитников и акции политических организаций так похожи?
Почему все-таки важно отделять «гражданские и правозащитные действия» от «политической борьбы»?

От слова «политика» многих уже давно тошнит. Это плохо. Плохо, когда граждане считают эту сферу помойкой, куда порядочным людям не следует соваться. Это значит – еще не скоро сами граждане смогут участвовать в настоящей политике и действительно менять свои страны, не отдавая все на откуп узкой «политической элите». Впрочем, есть немало примеров, когда люди, совсем не интересующиеся политикой, вдруг «просыпаются» и говорят: «хватит!», - и тогда они становятся активными участниками политических процессов. Но это – тема – для отдельной большой книги…

Понятие «Права Человека» почему-то до сих пор (не смотря на все старания многих недоброжелателей) остается очень модным. И поэтому многие политические и около-политические силы (нередко – оппозиционные) именуют свои действия «правозащитными». Иногда – это просто дань моде и желание «примазаться» к сфере деятельности, завоевавшей своим бескорыстием и многолетним трудом серьезный авторитет в обществе. Иногда – желание все извратить. Иногда – просто недомыслие или откровенная глупость. Кто только не называет себя «правозащитниками» или «гражданскими активистами» - от полунацистских групп до политических проходимцев, стремящихся ухватить кусок власти или деньги каких-нибудь фондов.
Даже часть самих правозащитников (особенно – работающих на региональном уровне) не всегда понимает фундаментальные различия между «гражданской деятельностью» и «политической борьбой». Иногда такие люди совершенно искренне не понимают этих различий, и не в состоянии понять, чем же они на самом деле хотят заниматься. Особенно часто это встречается у недавно созданных молодежных «общественных организаций».

Подход, который здесь хотелось бы представить, основан на трех утверждениях:
1) оба жанра – и «политическая борьба», и «гражданские действия» (в том числе – защита Прав Человека) - нужны и важны для современного («модернизированного») демократического государства, но именно как совершенно самостоятельные формы участия граждан в «овладении» государством («нация – это народ, овладевший государством»);
2) между ними есть принципиальное различие, прежде всего – в целях, и, соответственно, в стратегиях и тактиках работы, - более того, эти жанры не только не близки, но во многом совершенно противоположны;
3) смешение этих двух жанров ведет к весьма печальным последствиям - мы получаем и плохую защиту прав людей, и не очень внятную политическую деятельность.

Конечно, это не единственный подход к проблеме, но очень многие известные правозащитники – и Востока и Запада – придерживаются именно его. И именно он дает им возможность успешно действовать, защищая Права Человека и в своих странах, и на международном уровне.

1. Язык и Права Человека

Мой хороший друг, один из лидеров гражданской экологической сети «ГрОЗА», любит повторять афоризм: «язык – это фашизм». Я с этим отчасти согласен. Потому что язык, действительно, определяет очень многие вещи. И, нередко, для изменения реальности, необходимо изменить язык. Не отдельное понятие – а именно язык!

Приведу несколько примеров, связанных с правами человека.

Первый пример. Может быть, вы заметили (и это стало особенно актуально в последние лет 5-7), что «правоохранительные органы» во многих странах (в том числе - в России) все чаще называют «силовыми структурами». Между этими словами есть фундаментальная разница. Силовая структура – структура, которая с помощью силы должна защищать власть. Правоохранительные органы – органы, которые должны защищать право. Разница не просто есть, а она просто-таки принципиальная! Мне кажется, что чем чаще мы будем милицию называть силовой структурой, а не правоохранительным органом, тем больше она будет становиться именно такой структурой. Чем чаще мы будем им говорить, что они, на самом деле, правоохранители, тем чаще мы будем им напоминать о том, зачем они созданы, и что они, на самом деле, должны делать. Так и язык газет и ТВ, и наш повседневный язык, напрямую влияют на работу отдельных институтов наших государств.

Второй пример. По поводу приспособленности некоторых других языков именно к сфере права и прав человека. Есть такое английское слово «privacy» (прайваси), которое в контексте прав человека на русский язык переводится как «право на неприкосновенность частной жизни» (многие правозащитники даже придумали сокращение – ПНЧЖ!). Ну не было на наших территориях, по большому счету, никогда такого права, не было такого института. Нет и слова…

Третий пример. Почти о том же.
Есть такое английское слово «advocacy» (эдвокаси). Нам приходится переводить его как «Действия в защиту общественных интересов». Длинно? Тяжело? Там всего одно слово, а у нас четыре (точнее – пять).

Говорят, что у финских народов есть 40 слов, которые дают определение снега, а у нас снег и снег… Так же и с терминологией в сфере права, прав человека и защиты общественных интересов…
Рано или поздно, нам придется приспосабливать и наш язык, и международную терминологию, под наши реальности. Если мы хотим, чтобы гражданское общество стало сильным, общественные проблемы благодаря гражданским действиям решались быстро и эффективно, Права Человека стали бы реальностью, а право на неприкосновенность частной жизни уважалось бы и властью, и другими людьми.
Но «гражданский и правозащитный язык» - тема для отдельных исследований, книг и многолетней работы.

А что касается «политики» - то здесь мы тоже сталкиваемся с языковой проблемой. Употребляя одно и то же слово, мы порой имеем ввиду совершенно разные, а иногда – почти противоположные вещи.


2. Права Человека и политика

Первое. Проблема терминологии
Начать стоит с того, о чем мы говорили чуть выше. В русском языке (да и во многих других языках) одним словом «политика» называют очень разные вещи. В этом смысле английский язык точнее (видимо, он оказался более развит в общественно-политической сфере, в то время как русский – богат другими темами). В английском языке существует два термина: POLICY и POLITICS.



РOLICY («полиси») – это то, что мы называем «общественной политикой». Это, если говорить точнее, не политика, а стратегия целенаправленных действий. В этом ряду мы часто говорим о молодежной политике, социальной политике, правовой политике и т.п. В этом смысле Права Человека являются такой же общественной политикой. Как стратегическая последовательность действий и «политическая воля» в направлении качественного и своевременного исполнения обязательств государства по защите прав человека в отношении своих граждан. Естественно, правозащитники постоянно вовлечены в эту самую «общественную политику».

РOLITICS («политикс») - это то, что называют сферой борьбы за политическую власть на каком-либо уровне. И вот как раз в той политике, что обозначается словом «рolitics», правозащитники не участвуют.

Например, защита права на свободные выборы и контроль за честностью выборов – это абсолютно правозащитная деятельность. Потому что это попытка заставить власть исполнять статьи национальной Конституции и Европейской конвенции по правам человека о честных и прозрачных выборах. Но это и общественная политика, направленная на восстановление доверия народа к институту выборов и реализацию права народа на участие в принятии жизненно важных решений. Здесь правозащитники не отстаивают интересы кого-либо из кандидатов или партий, а лишь - право народа участвовать в принятии решений, в том числе и при выборе власти.

Второе. Проблема целей
Когда правозащитники и гражданские активисты проводят гражданские, общественные действия (акции, кампании, митинги), - «действия в защиту общественных интересов» - многие их шаги внешне очень похожи на политические акции. Более того – в процессе их акций и кампаний критика действий власти может быть очень жесткой. Но между гражданскими действиями и политическими мероприятиями есть принципиальное различие.
Цель правозащитников и гражданских активистов – решать общественные проблемы, защищать права людей. Правозащитники, как щит и – одновременно – как посредник-модератор, всегда находятся между человеком и властью. И при любых действиях, даже достаточно жестко оппонирующих власти и критикующих ее, задача правозащитников и гражданских активистов - НЕ дискредитировать и НЕ захватить власть, а защитить интересы народа иостаться на том же самом месте, в роли щита и посредника-модератора (в технике «модератор» - это регулятор силы, скорости, интенсивности цепной реакции в атомном реакторе и т.п.). А значит – для системного решения общественной проблемы и защиты прав – им необходимо вступить с властью в диалог, начать с ней взаимодействие, и – именно в результате такого взаимодействия – добиться установления новых правил, новой системы, решающей проблему и определяющей более высокий уровень защиты прав.



Цель же политической оппозиции – подчеркнуть негативные стороны существующей власти и - стать новой властью, по большому счету - стать новыми нарушителями прав человека, потому что не существует власти, которая никогда бы не нарушала права человека (цель других политических сил – присоединиться к действующей власти, стать ее частью).

В этом смысле любой правозащитник должен четко понимать, что когда он выступает в защиту общественных интересов, власть никогда не должна являться врагом, она является только оппонентом и - потенциальным партнером. Потому что результатом любых действий в защиту общественных интересов является решение конкретной и важной для многих людей общественной проблемы. А любое «окончательное решение» (в виде нового закона, постановления или утверждения новой правоприменительной практики) все равно принимается легитимной властью (ведь именно от какого-то властного органа мы и добиваемся решения проблемы). И власть должнасогласиться на это решение, иначе она не будет его исполнять! Любая наша общественная кампания будет бессмысленной тратой времени и сил, или сведется к не совсем корректной саморекламе, вместо помощи людям, если мы не будем готовы к такому взаимодействию. Именно поэтому гражданские активисты стремятся видеть власть вначале - в качестве оппонента, а потом обязательно (!) - в качестве партнера.
Дискредитация власти и борьба против нее вредит правозащитной деятельности, потому что с врагом невозможно сесть за стол эффективных переговоров (с врагом возможны лишь временные перемирия с целью набраться сил и снова начать «войну», а затем – добиваться «капитуляции»). Поэтому и сама власть, и гражданские организации должны очень четко отличать, где речь идет об акциях и кампаниях в защиту общественных интересов (в том числе – действиях правозащитников, экологов, профсоюзных активистов и т.п.), а где - о политических информационных мероприятиях. И сами правозащитники не должны бездумно лезть в политические действия, чтобы потом у людей и власти не возникало в голове каши (а если они вдруг участвуют в таких политических действиях в личном качестве, то это необходимо очень четко и публично оговаривать! – да и то непонятно, как это все-таки возможно…).

Здесь можно привести несколько примеров:

Пример первый
В 1989-90-х годах одна из известнейших в Польше организаций - Хельсинкский Фонд по правам человека – оказалась перед серьезной дилеммой. После «бархатной революции», после того как участники «Солидарности» и других организаций, участвовавших в анти-тоталитарном сопротивлении, получили возможность войти в правительство, многие члены Фонда могли стать достаточно высокопоставленными должностными лицами новой власти. Но как же быть с их статусом правозащитников? И как тогда они смогут защищать жертв уже нового, «хорошего» режима, которые все равно будут? Было принято решение: те люди, которые идут во власть, приостанавливают членство в Хельсинкском Фонде по правам человека. Они должны понимать, что отныне они - на стороне власти (не важно, хорошей или плохой, но власти), а Хельсинкский Фонд должен будет защищать людей теперь и от них, от представителей этой новой власти. Отныне бывшие друзья - уже не соратники, а оппоненты (хотя в личном плане они могут и должны оставаться друзьями). Было принято принципиальное решение, что в этих новых условиях Хельсинкский Фонд должен остаться на том же самом месте – щита - между человеком (любым, который стал жертвой нарушений прав человека, даже если до этого он сажал активистов Сопротивления в тюрьмы!) и властью. Правозащитники обязаны защищать не только «своих» и тех, кто нравится, но всех, точнее – защищать справедливость. Даже если жертвы несправедливости не слишком приятные люди, и у правозащитников могут быть к ним старые личные счеты…

Пример второй
Вацлав Гавел, известный чешский диссидент, писатель, один из творцов «бархатной революции» в Чехословакии, отсидевший за свои убеждения.
Когда он стал президентом Чехословакии (еще даже не Чехии), то честно обратился к своим бывшим соратникам и призвал их отныне активно критиковать его действия, если им дорого то, ради чего они боролись так долго, поскольку теперь он будет представлять власть, а значит - является потенциальным нарушителем Прав Человека. Ибо, если они теперь не будут его критиковать (помня, что это «их друг-президент»), значит все, за что боролись – зря; значит боролись – не за справедливость, и не за измене системы, а всего лишь за то, чтобы сменить одних, «дурных» властителей – другими «хорошими». Вот это – замечательное понимание роли и места гражданского активиста, с одной стороны, и политика – с другой. Это – понимание того, что с завтрашнего дня ни один, даже самый замечательный политик, не в силах сменить всех полицейский, тюремщиков, работников паспортных столов и т.п., – а значит, они будут продолжать нарушать права человека. А он, как высшее должностное лицо, готов нести за это ответственность. Стремиться исправить ситуацию, но отвечать за нарушения прав от имени государства. Следовательно – ему просто необходима «обратная связь», критика – со стороны гражданских активистов – тех своих бывших соратников, кто не пошел во власть, но остался между властью и людьми, чтобы защищать их права.

Эти два примера отражают понимание жесткого водораздела между политической деятельностью («политикой»), с одной стороны, и правозащитной работой («Правами Человека»), с другой. Каждый гражданский активист должен четко осознать – хочет ли он в ближайшем будущем идти во власть или же готов остаться на правозащитных позициях, в самом сложном положение – «между» - в роли «щита и защиты для людей от власти», а также «посредника-модератора». Несмотря на всю свою возможную популярность и стремление как можно быстрее изменить ситуацию, придя во власть.
Важно осознание того, что если правозащитник идет во власть, он, к сожалению, перестает быть «действующим правозащитником», и становится «реальным политиком». И важно, чтобы и власть, и общество в целом научились понимать, с кем они имеют дело, – с политиком или правозащитником, - и в соответствии с этим были бы готовы выстраивать стратегию взаимодействия. При этом, естественно, хорошо, когда политик разделяет принципы Прав Человека, осознает роль и обязанности (!) власти по их защите – и в этом, только в этом смысле, является правозащитником.

Третье. Проблема ассиметрии
Политики (особенно – находящиеся во власти, или собирающиеся во власть) должны признавать Права Человека и способствовать их эффективной защите. Именно как представители «сферы власти – сферы политики». Они обязаны в той или иной мере заниматься Правами Человека!
Правозащитники, действуя в сфере «общественной политики», совершенно не обязаны хоть как-то участвовать в политической сфере борьбы за власть. Они могут заявлять о поддержке тех политических действий, политиков и партий, которые ведут к более эффективной защите прав человека. Более того, они должны занимать достаточно активную позицию по отношению к политическим силам – «поддерживая справедливость и выступая против неверных политических тенденций». Но гражданские активисты совершенно не должны участвовать в борьбе за власть. Им это даже противопоказано…
Создается несимметричная ситуация?
Да. И это связано с природой власти и правозащитной работы.
Власть обязана соблюдать Права Человека по отношению к людям. По большому счету, именно для обеспечения этих самых прав ее и выбирают. Для политиков это – обязанность.
А гражданские активисты выступают в роли «защитников прав людей», для них это – общественное служение, которое они выбирают добровольно, исправляя то, с чем не может справиться власть. И именно в этой своей уникальной роли они особенно эффективны.


3. Общественные проблемы и Права Человека
Еще больше сужая сферу защиты прав человека, мы должны отделить теперь уже даже не «политику», как иную сферу, а очень близкое направление – гражданскую активность - от собственно правозащитной работы.
Зачем?
Дело не в том, что защита других общественных интересов менее важна. Но только разделяя виды проблем, можно научиться эффективно их решать, понимая, какие стратегии и тактики в каждом случае применимы и эффективны.

Здесь не хочется всерьез останавливаться на том, что такое «общественная проблема» (это тоже – тема для отдельных книг, лекций, семинаров и т.п.). Интуитивно мы понимает, что речь идет о какой-то серьезнойнесправедливости. Причем, как правило, в отношении значительного числа (иногда – тысяч и даже миллионов) людей.
И когда мы говорим о решении общественных проблем, или, как это часто называют – Действиях в Защиту Общественных Интересах - мы чаще всего сталкиваемся НЕ с нарушениями прав человека (в строгом смысле), а с какими-то другими типами «несправедливостей».

Итак, к правозащитникам и гражданским активистам регулярно обращаются люди со своими проблемами. Обращаются, когда чувствуют некую несправедливость. Особенно - когда такие проблемы носят массовый характер. С моей точки зрения, есть три разных типа проблем, типа «несправедливостей». И нам принципиально важно понять, к какому типу проблем относится ситуация, с которой к нам пришел тот или другой человек (или группа людей).
Понять – чтобы помочь!

Первый тип проблем – это не только нарушение закона (права), а именно нарушение прав человека. Его важно выделять, потому что по поводу таких нарушений можно использовать именно механизмы защиты прав человека – и национальные (внутригосударственные), судебные и внесудебные, и международные, - чтобы добиться справедливости. Это все пункты, например, Европейской Конвенции по правам человека – право на жизнь, свобода от пыток и жесткого обращения, право на справедливый суд, свобода слова, свобода собраний, свобода ассоциаций и т.п. О механизмах защиты именно «прав человека» написаны сотни толковых книг, и поэтому можно, не «изобретая велосипед», использовать опыт других правозащитников.

Второй тип проблем – когда нарушен закон (право), но это право не относится собственно к правам человека. Если, например, грубо нарушен закон о защите прав потребителей, то это, конечно, явная несправедливость, и нарушен закон, но защита прав потребителей не относится к правам человека. В этом случае пожаловаться в Европейский суд нельзя. Это – законы нашего государства. И мы должны искать методы защиты от нарушения таких законов. Здесь тоже много своих эффективных методов борьбы с несправедливостью.
В каком-то смысле это – расширенный вариант несправедливости 1-го типа, но там мы все-таки отдельно и преднамеренно выделили именно Права Человека – как универсальный и международный стандарт.

Третий вид проблем – то, что мы называем «общей несправедливостью». Это часто очень важные вещи, но они не относятся ни к категории права, ни уж - тем более - прав человека. Когда нет закона, на который мы могли бы сослаться, в защиту общественных интересов.
Если в вашем городе плохие дороги, много пьяных (не хулиганов на улице, а просто пьяных), высокие цены на проезд в городском транспорте и т.п., то для людей это очень важно. А вот закона, позволяющего на кого-то подать в суд, чаще всего нет.
И мы должны осознавать, что такие моменты, конечно, относятся к общественным интересам, и, может быть, к «задачам государства», но пока (до принятия соответствующих законов) - не к области права, и уж точно не к «правам человека», как бы нам ни казалось это все несправедливым.

То есть даже сфера гражданской активности (если хотите - общественной политики), или - борьбы с «несправедливостями», лишь в очень малой части касается собственно Прав Человека (всего лишь как первого типа «несправедливостей»). Даже здесь различия существенны. И даже здесь необходимо четко разграничивать формы и методы деятельности, не путая права человека с любой «защитой справедливости».

Тогда не удивительно, что, по мнению многих правозащитников, между сферой прав человека (всего лишь как части гражданских действий в целом) и политикой лежит пропасть.

Часть II. Роль правозащитников и правозащитных организаций в современном государстве.

4. Правозащитники и государство

Очень часто правозащитников обвиняют в том, что они якобы разрушают государственность. Говорят, что они лишь «поднимают крик» там, где не нужно, и тем самым «роняют международный авторитет» своей страны.
Вопрос в том – зачем настоящие правозащитники критикуют власть? Для того, чтобы дискредитировать ее (как часто делает оппозиция) и сделать саморекламу? Или для того, чтобы власть прислушалась к ним и начала позитивные изменения?

Если посмотреть на работу правозащитников непредвзято, станет понятно, что правозащитники укрепляют государство. Сила государства в доверии к нему граждан. Если граждане не верят государству, то оно разваливается (так произошло с СССР).
Правозащитники, вроде бы «ругая» государство, добиваются позитивных сдвигов, заставляют государство идти навстречу человеку. Тем самым они укрепляют доверие, пытаются сблизить человека с государством! И, таким образом, служат государству и обществу.
Еще здесь очень уместен популярный во многих странах образ гражданских активистов (в том числе – правозащитников) как «сторожевых собак» / watchdogs (или, если хотите – watch как стража, дозор, или даже - watches of the night как «стражи ночи», «ночной дозор»). Роль «сторожевых собак» - возвысить голос, когда кто-то (например, представитель власти или бизнеса) идет нарушать права граждан, а уже дело всего общества («гражданского общества»!) и даже власти (если это разумная власть!) – вовремя остановить нарушителей, и тем самым защитить справедливость. Так и что здесь «ругань» - это вовсе не негатив, а совершенно конструктивная форма защиты прав людей.

Когда «западный» человек говорит о государстве, он говорит «мы», он себя отождествляет с государством. Человек из «Восточной Европы и Центральной Азии» очень редко говорит «мы» про свое государство. Он всегда проводит четкую черты между «мы» (люди) и «они» (власть). Он себя жестко отделяет от власти, тогда как западный человек, как правило, этого не делает.
Правозащитники же пытаются разрушить барьер между «они» и «мы». Они пытаются сказать, что государство - это тоже «мы». И те, кто нарушают Права Человека – это мы же, потому что государство состоит из нас.

И, что еще очень важно, именно правозащитники и правозащитные организации являются одним из трех типов «внесудебных механизмов защиты прав человека» (помимо государственных и «смешанных» институтов), признанных и на национальном, и на международном уровне. Среди документов ООН есть даже Декларация № 53,144 от 09.12.1998, которую иногда называют «Манифестом прав и обязанностей правозащитников».

Именно правозащитники помогают государству выполнять одну из самых важных его функций – защиту прав и свобод человека и гражданина. Именно они напоминают государство, зачем оно нужно людям. И именно они сами делаю то, что пока не успевает, не может или не умеет делать государство в сфере защиты прав каждого из нас.


5. Правозащитники и власть

«…Правозащитник всегда готов работать с властью, если она легитимна и не превратилась в диктатуру. Если для кого-то власть – это враг, то мы имеем дело уже не с правозащитником, а с революционером, бунтарем. Я, как правозащитник, критикую власть там, где ее нужно критиковать, и хвалю там, где ее нужно хвалить. Вне зависимости от своих личных чувств к тем или иным политическим фигурам…».
Это – цитата из публичной лекции одного известного европейского правозащитника.

Гражданские активисты – правозащитники, экологи, активисты других организаций, - это те, кто на самом деле защищают власть от перерождения и, следовательно – от падения. Они делают любую власть более человечной. В стране, где правозащитники сидят в тюрьмах, власть не слишком крепка, даже если это диктатура (она рано или поздно развалится). В стране, где много правозащитных организаций и они критикуют власть, а власть к ним прислушивается и взаимодействует с ними – вот там власть является влиятельной и авторитетной, а значит – сильной. Там не будет сильного социального взрыва. Роль правозащитников и гражданских активистов – это еще и социальное посредничество-модерация, позволяющее избегать тяжелых конфликтов и революций. Это нужно очень четко понимать.

Часто власть сама не понимает, что правозащитники укрепляют эту самую власть. И пытается с ними ссориться. Вместо того, чтобы поддерживать их работу и конструктивно взаимодействовать с ними.

Правозащитные организации пронизывают своеобразными социальными нитями пространство между властью и обществом, позволяя людям защищать свои права, решать проблемы и чувствовать «возможность справедливости», что важно для каждого человеческого существа.
Они создают дополнительные социальные связи. И власть становится не далекой и бесчеловечной, а более понятной и близкой людям, потому что они видят не только несправедливость, но и торжество закона.

Правозащитники – это люди, которые сделали свой выбор: быть всегда между властью и человеком – в роли щита и посредника. И при любой власти они будут здесь – на этом месте. А политики – это те, кто хотят сменить существующую власть на новую – «на самих себя» (на власть, которую они, видимо, считают более «хорошей»). И значит они, политики, - с момента их прихода к власти – хотят они того или нет - станут новыми нарушителями прав человека.
Я не верю в то, что если завтра к власти придут одни замечательные люди, то сразу не будет нарушений прав человека. Будут при любой власти. Будут – по определению. Такова природа власти. Как, с другой стороны, ее задача – защищать права человека.
И поэтому для нас, правозащитников, работы всегда будет много. Кто бы ни был у власти. И как бы мы к ним ни относились. Если мы, конечно, правозащитники, и готовы постепенно – шаг за шагом, год за годом – менять ситуацию и решать проблемы защиты Прав Человека - системно и последовательно.

Обсуждение статьи :
1. Дискутируя с Андреем Юровым, Георгий Сатаров
2. Правозащитник как особый вид неполитизированного гражданина, Андрей Бузин
3. А кто такие эти правозащитники?, Андрей Черемных
4. Стратегия овладения государством, Дмитрий Макаров
5. Правозащитники или политики?, Александр Зеличенко
6. Продолжая бесконечный спор, Анна Добровольская
7.
О «тайнах Прав Человека и политики», Людмила Алексеева
27.07.2006

www.civitas.ru

(текст взят с http://www.civitas.ru/openarticle.php?pop=&code=100)