понедельник, 18 апреля 2011 г.

Честь і зухвалість


Про кадрові і не тільки пристрасті в державному банку на Слобожанщині.

Дружба, заснована на бізнесі, краще,
ніж бізнес, заснований на дружбі
(Джон Рокфеллер)

Погодившись працювати під керівництвом своєї давньої приятельки Оксани С., яка керує філією – Харківським облуправлінням Ощадбанку, Лола Тиндик і думки не мала, чим закінчиться їхнє майже дворічне співробітництво.


© 2011. Олександр КРИВЕНКО, незалежний журналіст

 З липня 2008 року я працювала в банку на посаді заступника начальника відділу організації роздрібного кредитування, а з серпня 2009-го – заступником начальника управління – начальником відділу по роботі з проблемними активами філії. Була неодноразово заохочена, отримувала премії за високі показники в роботі. За професійні успіхи мене призначили заступником начальника управління – начальником відділу по роботі з проблемними активами філії, – розповідала мені Лола. – Виконуючи покладені на мене обов’язки, співпрацюючи з відділом безпеки та іншими службами банку, я почала звертати увагу на деякі проблеми у роботі з проблемними позичальниками. Разом з колегами ми отримали інформацію від конкретних боржників, як бралися кредити, хто і в якій сумі отримував винагороду за погодження в отриманні сумнівних позик. Мені стало відомо про порушення декількох кримінальних справ, пов’язаних з наданням сумнівних кредитів, вірніше завідомо безповоротною роздачею грошей. Дивно, що жодна з цих справ не знайшла логічного завершення. Натомість мені давались вказівки, по яких з проблемних заборгованостей продовжувати роботу, а на які закрити очі. Я почала відмовлятись ставити свій підпис на будь-яких документах щодо існуючої проблемної заборгованості, які мали на меті вибілювати кредитних злодюжок. До речі, ще одна з «геройських» сторінок діяльності зазначеної вище особи – це призначення на керівні посади людей, які мають не тільки сумнівне минуле, але й не менш каламутне сучасне. Ставленики як закономірність – подруги, друзі, або куми Оксани С. Протягом перебування останньої керманичем банку в трудовому колективі склалася атмосфера підозрілості, недовіри та ханжості. Потрапити на прийом в кабінет керівника  -  особлива процедура – запис, черга та інше. Домогтися аудієнції у Президента чи Голови Уряду легше, ніж у керуючої Харківською філією «Ощадбанку»Я ж, напевно, потрібна була їй для того, щоб вигородити своїх, а всіх собак повісити на мене.
Ти винен уже тим, що хочеться мені їсти!
Іван Крилов. Байка "Вовк і Ягня".
Ілюстрація художника Олексія Лаптєва
Усвідомивши, нарешті, в які афери мене втягують, – продовжила  свою розповідь Лола, – я спробувала звільнитися за власним бажанням. Але не тут-то було. Після цього керуюча філією різко змінила своє ставлення до мене, що, на мою думку, схоже на бажання списати на мене усі сумнівні заборгованості. У квітні 2010 року, за розпорядженням Оксани С., мене позбавили повноважень заступника начальника управління зі зменшенням зарплатні удвічі. Також відібрали окремий й оснащений усім необхідним для роботи кабінет. Начебто у зв’язку з відсутністю вільних приміщень у філії за адресою площа Конституції, 22 (де, до речі, залишилися трудитися мої підлеглі), мені визначили робоче місце за адресою вул.Слав’янська, 4. Таким чином я була «заслана» в одне з далеких банківських відділень. Натомість Оксана С. разом зі своїми підручними придбали персональні автомобілі та інші не зовсім зрозумілі речі. Окрема сторінка «сумнівної» діяльності керманича філією – ремонтні роботи в банку… Але це взагалі окрема історія. Мені ж за місцем заслання працювати було нестерпно. Там мені відмовили у доступі до Інтернету, не надали належного обладнання та програмного забезпечення, мотивуючи розпорядженням Оксани С. Це скидалося на те, як собаці кидають обгризену кістку. Усі сім моїх письмових звернень про створення нормальних умов праці керівник філії проігнорувала. Проте обсяг покладених на мене доручень зростав, не зважаючи на відсутність умов для їх виконання. А в травні-червні 2010-го організоване проти мене цькування досягло свого апогею. Склавши липові акти про нібито допущені порушення, мені оголосили догани. Нарешті 13 липня 2010 мене звільнено з посади, нібито за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на мене трудовим договором.
27 січня 2011 року Київський районний суд м. Харкова (суддя Колесник С.А.), розглянувши цивільну справу № 2018/2-638/11/16 за позовом Лоли Тиндик до ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Філії – Харківського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» прийняв рішення про поновлення її на роботі. До речі, цей вердикт згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень», внесений до Єдиного державного реєстру судових рішень.
За словами Лоли, інтереси відповідача у суді першої інстанції представляла приватний адвокат Світлана Х. Остання, як стверджує позивачка, поводила себе некоректно, грубо та зухвало.
Упродовж всього розгляду цивільної справи адвокат Х. висловлювалась на мою адресу в принизливому тоні, використовуючи при цьому плітки, замість того, щоб наводити факти, – сказала мені Лола Тиндик. – Навіть при допиті громадянина К., який свідчив в суді за моїм клопотанням, ця правозахисниця запитувала, чи перебуває він зі мною у особистих стосунках, чому саме до нього я звернулась про допомогу винести мої особисті речі з приміщення банку, та чому так швидко свідок К. приїхав допомогти мені. Світлана Х. дозволяла собі й інші репліки, які зовсім не стосувались моїх трудових відносин з банком, а лише мого особистого життя. В судових засіданнях вона всіляко намагалась принижувати мою честь та гідність, звинувачуючи мене в аморальній поведінці. А після оголошення рішення на мою користь, вже виходячи з залу судових засідань, вона залякувала своїми тісними зв’язками з правоохоронними органами. Світлана Х. наголосила, що рішення у даній цивільній справі буде скасовано, бо в апеляційному суді Харківської області працює її родич, тому я нізащо не виграю процес.
Рішення про поновлення на роботі виконується негайно, незалежно від подачі апеляційної скарги. Тому Л.Тиндик вже наступного дня пішла до головного офісу Харківського облуправління Ощадбанку.
Щоб увійти до приймальні керівника та зафіксувати свій вихід на роботу, 28 січня 2011 року я виписала у охоронника центрального посту перепустку, – згадує Лола. – Проте дорогою до приймальні Оксани С. мене зупинив працівник служби безпеки філії, сказавши, що я маю чекати на адвоката банку Світлану Х. Коли та з’явилась, нас провели до кабінету заступника начальника управління - начальника відділу безпеки філії, де правозахисниця Х. своєю поведінкою та висловлюваннями намагалась вивести мене з рівноваги. Оскільки я повелась досить спокійно, Світлана Х. почала погрожувати мені та моїй родині. Ця адвокатесса, хизуючись своїми впливовими зв’язками, сказала, що вона мені не дасть можливості працювати у філії ВАТ «Ощадбанк». Внаслідок такого знущання мені стало недобре. Я повідомила про це своїх батьків, які, прибувши до банку, викликали карету швидкої допомоги, що відвезла мене до 27-ї міської лікарні. Однак представник банку Світлана Х. дістала мене й там. Не зважаючи на мій тяжкий стан, вона подзвонила мені і, хизуючись тісними стосунками в органах влади, повідомила, що моє поновлення на роботі в банку буде скасовано.
А ось що розповіла про інцидент в банку та його наслідки для родичів Лоли Тиндик її матір – Анна Шевченко:
Дізнавшись, що нашій донці стало зле, ми з чоловіком приїхали до філії Ощадбанку і попросили співробітників банку викликати швидку допомогу Лолі, але нам в цьому зухвало відмовили. Навіть, коли за моїм викликом прибули медики, банківські охоронці заважали їм наблизитись до доньки. В лікарню, куди транспортували Лолу, разом з нею поїхав її тато (мій чоловік). Він бачив, яких нервових потрясінь зазнала донька через розмову мобільним зв’язком з адвокатом банку Світланою Х. Днів за десять лікарі виписали Лолу додому. Майже відразу їй зателефонували з Київського райвідділу міліції, вимагаючи пояснень від Лоли та від нас про конфлікт в банку. В міліції нам показали заяву заступника начальника управління – начальника відділу служби безпеки філії з приводу начебто нанесення йому тілесних ушкоджень. Звісно, ці звинувачення шиті білими нитками. Їх мета очевидна – залякати нас.
***
28 лютого 2011 року Апеляційний суд Харківської області задовольнив скаргу Лолиного роботодавця, прийняв нове рішення, яким у позові пані Тиндик відмовлено у повному обсязі. До речі, дивно, що цей вердикт досі неможливо знайти у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Наразі Лола Тиндик подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з метою скасування рішення апеляційної інстанції. У протистоянні роботодавцю вона налаштована рішуче. 
– Від свавілля, організованого Оксаною С., страждаю не тільки я та мої родичі, – обурюється Лола. – Від зухвалості керівника Харківського облуправління Ощадбанку та її поплічників потерпають й інші люди, для яких честь та гідність не пустий звук. По суті, ділками від банківської та адвокатської, правоохоронної та суддівської діяльності нам оголошена війна. Проте я впевнена, що разом ми переможемо й усьому цьому свавіллю, що чиниться на Слобожанщині, ми покладемо край!
© 2011. Олександр КРИВЕНКО, незалежний журналіст
Примітка автора 
стаття "Олександр Кривенко. "Честь і зухвалість. Про кадрові і не тільки пристрасті в державному банку на Слобожанщині." опублікована 13.05.2011 р. на сайті видання "Дорожня газета" за адресою: 
http://roadnews.wordpress.com/2011/05/13/честь-і-зухвалість/

Комментариев нет:

Отправить комментарий