Київ: бій за адмінреформу
17 червня, 17:35
Олександр Кривенко, юрист, для 112.ua
Прийнятий ще 15 січня 1999 року закон"Про столицю України – місто-герой Київ" створив підґрунтя для корупції та узурпації державної влади і виконавчих функцій місцевого самоврядування однією інституцією – Київською міською державною адміністрацією (КМДА) з президентським намісником біля її керма.
Вінцем узурпації влади в Києві однією особою в інтересах охочої до його ресурсів зграї чиновників із остаточним усуненням мешканців столиці від управління містом стала ліквідація у 2010 році (за часів мера Л. Черновецького) районних рад.
Такий стан речей призвів до:
розмиття компетенції та безвідповідальності посадових осіб столичних органів: державної влади та місцевого самоврядування;
до дисбалансу нормотворчої і виконавчої гілок влади, та, як приклад, непоодинокого ігнорування останньою рішень місцевих депутатів.
Усе це спричинило величезну низку порушень прав киян. Згадаймо лише оборудки команди Л. Черновецького та її послідовників:тарифні та земельні, із хабарництвом, із знищенням дерев,дитячих будинків і майданчиків, історико-архітектурних пам'яток, лікарень, пекарень, театрів, а також приклади зловживань чиновників владою на шкоду підприємцям, інвалідам, які потребують медичного обслуговування, іншим громадянам, - під загально відомими найменуваннями: "Дніпровські острови", "Еліта-центр", "Русанівські сади", "Зоопарк", "Бессарабський ринок", "Парк Малишка".
Мотив новий. А зміст?
Натхнені, ймовірно, Революцією Гідності, за виправлення ситуації взялися парламентарі Володимир Полочанінов, Андрій Павелко,Микола Томенко, Костянтин Бондарєв. 26 лютого 2014 року реєстр Верховної Ради поповнився проектом №4289, яким суспільству пропонується новий закон: "Про столицю України – місто Київ".
За словами авторів, документ спрямований на:
позбавлення КМДА ролі виконавчого органу столичної ради;
впровадження в Києві повноцінної системи місцевого самоврядування, яке, між іншим, згідно із ст. 7 Конституції України, державою "визнається і гарантується". Ця система включатиме: територіальну громаду Києва, столичну раду, її виконавчі органи та міського голову, а також районні в Києві ради та виконкоми останніх;
забезпечення територіальній громаді права формувати виконавчий орган міської ради та обирати собі саме міського голову, а не особу, яку буде додатково обтяжено – через те, що президент України обдарує її ще й статусом керманича КМДА.
В офіційному поясненні до проекту №4289 йдеться про те, що однією з головних його цілей є розділення компетенції і сфер відповідальності Київради (її виконкому) та КМДА, розмежування функцій і повноважень київського міського голови та керманича КМДА. Вочевидь, автори законодавчої ініціативи мали б, керуючись ч. 2 ст. 118 Конституції України, визначити "особливості здійснення виконавчої влади у місті Києві". Проте вони залишили це питання й надалі без відповіді.
Понад те, передбачено не вмотивоване цілями Проекту надання КМДА функцій із контролю та нагляду за діяльністю Київради.
Незрозумілими є новели про наявність самостійних структурних підрозділів у складі КМДА, оскільки, за Проектом, галузеві повноваження виконавчої влади в столиці мають виконавчі органи Київради та столичних райрад.
Слід вітати новацію, згідно з якою законотворці пропонують запровадити державну реєстрацію територіальними підрозділами Міністерства юстиції України актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування міста Києва та районів у ньому.
Водночас недоречною виглядає норма проекту, за якою керманич КМДА є відповідальним за експертизу актів Київради та її посадових осіб.
Всупереч задекларованій меті, автори ініціативи, не розмежували, як треба, додаткові, виконувані "у зв'язку з забезпеченням здійснення містом Києвом столичних функцій" повноваження голови КМДА та київського мера, що створює юридичні передумови для дублювання функцій вказаними посадовцями та наражає їх на конфлікти.
Взагалі, нелогічними вбачаються передбачені у ст. 21 Проектузміст і обсяг повноважень очільника КМДА, які здебільшоговідповідають нинішньому статусу останньої як двоєдиного виконавчого органу: і державної влади, і Київради, від чого автори ініціативи пропонують відмовитись.
Заслуговує на визнання неконституційною проектна новація провіднесення до компетенції Верховної Ради України питань, які стосуються меж столичних районів, їх утворення, ліквідації, найменування.
Новела про те, що керманич виконкому столичної райрадизатверджується більшістю депутатів останньої за пропозицією її голови, суперечить Конституції та Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", із якої випливає, що виконком райради очолює її голова…
Проект №4289 уже понад 100 днів припадає пилюкою в стінах Парламенту, й досі не зазнав жодних змін, аби досягти своїх цілей.
Необхідно сміливо відкинути з Проекту застарілі та необґрунтовані приписи.
Наприклад, варто вилучити норму ст. 4 Проекту про віднесення до столичної компетенції Київради вирішення питань з розміщення та функціонування міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, які утворюються Урядом України, та надати ці повноваження КМДА.
У Проекті слід виписати норми які чітко розмежовують функції та повноваження органів місцевого самоврядування в місті Києві, з одного боку, та КМДА, з іншого, оскільки в чинній редакції мова йде лише про предмети відання та основні напрямки їх діяльності.
Це стосується і розділення відповідальності між Київрадою та відновлюваними, згідно з Проектом, столичними райрадами. Необхідно розкрити увесь управлінський цикл у межах конкретної функції цих органів місцевого самоврядування. Наприклад, "забезпечення соціальним житлом" населення (п. 5 ч. 1 ст. 13 Проекту) віднесено до компетенції столичних райрад, а міська рада лише "бере участь" у програмі забезпечення доступного житла (п. 4 ч. 1 ст. 14 Проекту). Виникає питання, яка з рад: Київська чи районна у столиці, – несе відповідальність за будівництво цих помешкань? І на нього законотворець має дати відповідь.
Крім того, парламентарі мають очистити Проект від положень, які суперечать чинним законодавчим приписам і так виписують повноваження місцевих рад та їхніх виконавчих органів в столиці, що насправді заплутують ці повноваження, обтяжують їх численними дублюваннями, створюють труднощі у правозастосуванні. Для прикладу, це стосується п. 10 ч. 1 ст. 14 Проекту, згідно з якимКиїврада займається організацію міського громадського транспорту, тоді як за ч. 2 ст. 6 Проекту і Законом України "Про місцеві державні адміністрації" питання транспортного обслуговування в столиці є прерогативою виконавчих органів міської та районних у місті рад.
Нарешті, законодавцям слід полегшити тягар київського міського голови від усіх додаткових повноважень, як мера столиці, передавши їх сповна очільнику КМДА. Столичному ж голові варто надати почесну функцію представляти місто під час подій національного масштабу, що відбуваються в Києві.
Проектів більше – а користі…
Більш стрімкою виявилася історія проходження запропонованого представником фракції "Удар" Валерієм Карпунцовим законопроекту№4939 від 28.05.2014 р. із промовистою метою у назві: "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення ефективного функціонування столиці України – міста Києва".
Кидається у вічі спроба автора поєднати в одному документі коня та трепетну лань, себто посилення адміністративної відповідальності за порушення правил паркування у столиці та зміни у місцевому самоврядуванні Києва.
Зверніть увагу: 29.05.2014 р. було ухвалено як закон урядовий проект №2499 щодо "правил паркування транспортних засобів та встановлення відповідальності за їх порушення", яким частково врегульовано питання, підняті В. Карпунцовим. Однак останній проігнорував цю обставину і не відкоригував свій документ, на що вже 3.06.2014 р. вказав профільний парламентський комітет, надавши однак в цілому схвальний висновок на проект №4939.
Скидається на те, що важлива для водіїв тема була для Карпунцова лише тлом, на котрому не так очевидні його головні наміри як однопартійця новообраного столичного мера Віталія Кличка: створити останньому умови для авторитарного владарювання в Києві.
Судіть самі.
Хибні стежки
Автор проекту пропонує внести зміни до чинного Закону "Про столицю – місто-герой Київ", за яких:
1) Президент України Петро Порошенко гарантовано призначитькиївського міського голову Віталія Кличка керманичем КМДА, не в змозі утриматися від такого кроку, спираючись на відсутність в законодавстві норм, які регулюють цю процедуру. Між іншим, у публічних заявах сам В. Кличко не приховує свого бажання мати подвійний статус: мера Києва та голови КМДА;
2) районні в Києві держадміністрації будуть перейменовані на "представництва КМДА", кожне з яких у своєму районі має забезпечувати виконання завдань і державної, і локальної ваги, а також, у разі утворення райради матиме ще й статус виконкому цієї ради;
3) Віталій Кличко одноосібно призначатиме на посади та звільнятиме з посад керівників районних представництв КМДА, якими, в разі створення районних у місті Києві рад, за розпорядженнями столичного мера, ставатимуть голови цих райрад.
Імовірно, в уяві пана Карпунцова, така модель управління Києвом здатна "відновити ефективне функціонування столиці України".
Проте в дійсності вона здатна лише спровокувати конфлікти між невеликою купкою прихильників коментованої законодавчої ініціативи та численними групами соціально активних і волелюбних мешканців Києва, що виявили свою спроможність до самоорганізації та контролю над владою під час Революції Гідності.
З юридичної точки зору, проект №4939 суперечить Конституції України, яка не дає підстав для обмеження права територіальної громади міста Києва (району у Києві) на місцеве самоврядування. Це, насамперед, стосується права на формування власних виконавчих органів Київрадою та районними у столиці радами, що, керуючись приписами "Перехідних положень" Основного Закону, мають будуть відновлені як представницькі органи територіальних громад районів у Києві.
3 червня 2014 року проект №4939 був розглянутий парламентарями у сесійній залі, однак не прийнятий.
Думка експерта
Олександр Сергієнко, директор аналітично-дослідницького центру "Інститут міста".
Чи має бути у Київської міської ради власний виконавчий комітет?
– Так. Це принципове питання. Київрада повинна утворювати власний виконавчий комітет, який був би їй підзвітний і підконтрольний. Проблема ж старої системи в тому і полягає, що виконавчий орган міської ради фактично був відсутній. Депутати могли приймати будь-яке рішення, але проконтролювати тих, хто його виконує, отримати звіт – ні.
Лише така система місцевого врядування має ознаки самостійності, в якій виконавці усвідомлюють свою безпосередню відповідальність перед радою, а не перед головою держадміністрації, що підпорядкована президенту.
Чи варто об'єднувати посади міського голови та голови Київської міської державної адміністрації?
– Це дуже важливе питання, що виходить за межі вузької проблеми: поєднувати посади чи ні. Я би сказав: чи повинно самоврядування мати незалежність від державної влади, чи бути, як за радянської доби, матрьошкою, тобто лялькою, що сидить усередині ще більшої ляльки?
В останньому випадку керування йде з єдиного центру, голова міста залежний від президента, який його призначив, а Київрада лише створює ширму того що вона є самодостатньою.
Щоби досягти дійсного самоврядування в сучасному, цивілізованому розумінні цього слова, голова міста, в ідеалі, повинен бути відокремлений від будь-яких державних функцій. Зважаючи на особливий статус столиці, для Києва оптимальною я вважаю конструкцію з двома окремим посадами: голова державної виконавчої влади і голова виконавчої влади органу місцевого самоврядування, повноваження яких чітко розмежовані.
І тут я хотів би застерегти від спроб понизити статус керівника столичної держадміністрації до рівня представника президента, на якого ніхто не звертатиме уваги. Якщо таке відбудеться в Україні, воно означатиме федералізацію без уживання цього слова. Подібного розвитку подій допустити не можна.
Призначення КМДА – виконувати свої функції з оборони, банківської справи, соціального забезпечення, утримання доріг загальнодержавного значення, національних транспортних комунікацій.
Місцеве ж самоврядування має займатися дитсадками, школами, київськими дорогами, каналізацією, водогоном, – усім, що безпосередньо стосується громади.
Взагалі, чинний Закон України "Про столицю України – місто-герой Київ", до якого пропонуються наведені вище зміни, потребує більш системного і комплексного удосконалення, із залученням широкого кола громадськості, вітчизняних і закордонних представників науки і практики, а не внесення поодиноких змін, у тому числі ситуативного характеру.
http://ua.112.ua/analityka/kiyiv-biy-za-adminreformu-76329.html
http://a-kryvenko.blogspot.com/2014/06/blog-post.html
17 червня, 17:35
Олександр Кривенко, юрист, для 112.ua
Прийнятий ще 15 січня 1999 року закон"Про столицю України – місто-герой Київ" створив підґрунтя для корупції та узурпації державної влади і виконавчих функцій місцевого самоврядування однією інституцією – Київською міською державною адміністрацією (КМДА) з президентським намісником біля її керма.
Вінцем узурпації влади в Києві однією особою в інтересах охочої до його ресурсів зграї чиновників із остаточним усуненням мешканців столиці від управління містом стала ліквідація у 2010 році (за часів мера Л. Черновецького) районних рад.
Такий стан речей призвів до:
розмиття компетенції та безвідповідальності посадових осіб столичних органів: державної влади та місцевого самоврядування;
до дисбалансу нормотворчої і виконавчої гілок влади, та, як приклад, непоодинокого ігнорування останньою рішень місцевих депутатів.
Усе це спричинило величезну низку порушень прав киян. Згадаймо лише оборудки команди Л. Черновецького та її послідовників:тарифні та земельні, із хабарництвом, із знищенням дерев,дитячих будинків і майданчиків, історико-архітектурних пам'яток, лікарень, пекарень, театрів, а також приклади зловживань чиновників владою на шкоду підприємцям, інвалідам, які потребують медичного обслуговування, іншим громадянам, - під загально відомими найменуваннями: "Дніпровські острови", "Еліта-центр", "Русанівські сади", "Зоопарк", "Бессарабський ринок", "Парк Малишка".
Мотив новий. А зміст?
Натхнені, ймовірно, Революцією Гідності, за виправлення ситуації взялися парламентарі Володимир Полочанінов, Андрій Павелко,Микола Томенко, Костянтин Бондарєв. 26 лютого 2014 року реєстр Верховної Ради поповнився проектом №4289, яким суспільству пропонується новий закон: "Про столицю України – місто Київ".
За словами авторів, документ спрямований на:
позбавлення КМДА ролі виконавчого органу столичної ради;
впровадження в Києві повноцінної системи місцевого самоврядування, яке, між іншим, згідно із ст. 7 Конституції України, державою "визнається і гарантується". Ця система включатиме: територіальну громаду Києва, столичну раду, її виконавчі органи та міського голову, а також районні в Києві ради та виконкоми останніх;
забезпечення територіальній громаді права формувати виконавчий орган міської ради та обирати собі саме міського голову, а не особу, яку буде додатково обтяжено – через те, що президент України обдарує її ще й статусом керманича КМДА.
В офіційному поясненні до проекту №4289 йдеться про те, що однією з головних його цілей є розділення компетенції і сфер відповідальності Київради (її виконкому) та КМДА, розмежування функцій і повноважень київського міського голови та керманича КМДА. Вочевидь, автори законодавчої ініціативи мали б, керуючись ч. 2 ст. 118 Конституції України, визначити "особливості здійснення виконавчої влади у місті Києві". Проте вони залишили це питання й надалі без відповіді.
Понад те, передбачено не вмотивоване цілями Проекту надання КМДА функцій із контролю та нагляду за діяльністю Київради.
Незрозумілими є новели про наявність самостійних структурних підрозділів у складі КМДА, оскільки, за Проектом, галузеві повноваження виконавчої влади в столиці мають виконавчі органи Київради та столичних райрад.
Слід вітати новацію, згідно з якою законотворці пропонують запровадити державну реєстрацію територіальними підрозділами Міністерства юстиції України актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування міста Києва та районів у ньому.
Водночас недоречною виглядає норма проекту, за якою керманич КМДА є відповідальним за експертизу актів Київради та її посадових осіб.
Всупереч задекларованій меті, автори ініціативи, не розмежували, як треба, додаткові, виконувані "у зв'язку з забезпеченням здійснення містом Києвом столичних функцій" повноваження голови КМДА та київського мера, що створює юридичні передумови для дублювання функцій вказаними посадовцями та наражає їх на конфлікти.
Взагалі, нелогічними вбачаються передбачені у ст. 21 Проектузміст і обсяг повноважень очільника КМДА, які здебільшоговідповідають нинішньому статусу останньої як двоєдиного виконавчого органу: і державної влади, і Київради, від чого автори ініціативи пропонують відмовитись.
Заслуговує на визнання неконституційною проектна новація провіднесення до компетенції Верховної Ради України питань, які стосуються меж столичних районів, їх утворення, ліквідації, найменування.
Новела про те, що керманич виконкому столичної райрадизатверджується більшістю депутатів останньої за пропозицією її голови, суперечить Конституції та Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", із якої випливає, що виконком райради очолює її голова…
Проект №4289 уже понад 100 днів припадає пилюкою в стінах Парламенту, й досі не зазнав жодних змін, аби досягти своїх цілей.
Необхідно сміливо відкинути з Проекту застарілі та необґрунтовані приписи.
Наприклад, варто вилучити норму ст. 4 Проекту про віднесення до столичної компетенції Київради вирішення питань з розміщення та функціонування міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, які утворюються Урядом України, та надати ці повноваження КМДА.
У Проекті слід виписати норми які чітко розмежовують функції та повноваження органів місцевого самоврядування в місті Києві, з одного боку, та КМДА, з іншого, оскільки в чинній редакції мова йде лише про предмети відання та основні напрямки їх діяльності.
Це стосується і розділення відповідальності між Київрадою та відновлюваними, згідно з Проектом, столичними райрадами. Необхідно розкрити увесь управлінський цикл у межах конкретної функції цих органів місцевого самоврядування. Наприклад, "забезпечення соціальним житлом" населення (п. 5 ч. 1 ст. 13 Проекту) віднесено до компетенції столичних райрад, а міська рада лише "бере участь" у програмі забезпечення доступного житла (п. 4 ч. 1 ст. 14 Проекту). Виникає питання, яка з рад: Київська чи районна у столиці, – несе відповідальність за будівництво цих помешкань? І на нього законотворець має дати відповідь.
Крім того, парламентарі мають очистити Проект від положень, які суперечать чинним законодавчим приписам і так виписують повноваження місцевих рад та їхніх виконавчих органів в столиці, що насправді заплутують ці повноваження, обтяжують їх численними дублюваннями, створюють труднощі у правозастосуванні. Для прикладу, це стосується п. 10 ч. 1 ст. 14 Проекту, згідно з якимКиїврада займається організацію міського громадського транспорту, тоді як за ч. 2 ст. 6 Проекту і Законом України "Про місцеві державні адміністрації" питання транспортного обслуговування в столиці є прерогативою виконавчих органів міської та районних у місті рад.
Нарешті, законодавцям слід полегшити тягар київського міського голови від усіх додаткових повноважень, як мера столиці, передавши їх сповна очільнику КМДА. Столичному ж голові варто надати почесну функцію представляти місто під час подій національного масштабу, що відбуваються в Києві.
Проектів більше – а користі…
Більш стрімкою виявилася історія проходження запропонованого представником фракції "Удар" Валерієм Карпунцовим законопроекту№4939 від 28.05.2014 р. із промовистою метою у назві: "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення ефективного функціонування столиці України – міста Києва".
Кидається у вічі спроба автора поєднати в одному документі коня та трепетну лань, себто посилення адміністративної відповідальності за порушення правил паркування у столиці та зміни у місцевому самоврядуванні Києва.
Зверніть увагу: 29.05.2014 р. було ухвалено як закон урядовий проект №2499 щодо "правил паркування транспортних засобів та встановлення відповідальності за їх порушення", яким частково врегульовано питання, підняті В. Карпунцовим. Однак останній проігнорував цю обставину і не відкоригував свій документ, на що вже 3.06.2014 р. вказав профільний парламентський комітет, надавши однак в цілому схвальний висновок на проект №4939.
Скидається на те, що важлива для водіїв тема була для Карпунцова лише тлом, на котрому не так очевидні його головні наміри як однопартійця новообраного столичного мера Віталія Кличка: створити останньому умови для авторитарного владарювання в Києві.
Судіть самі.
Хибні стежки
Автор проекту пропонує внести зміни до чинного Закону "Про столицю – місто-герой Київ", за яких:
1) Президент України Петро Порошенко гарантовано призначитькиївського міського голову Віталія Кличка керманичем КМДА, не в змозі утриматися від такого кроку, спираючись на відсутність в законодавстві норм, які регулюють цю процедуру. Між іншим, у публічних заявах сам В. Кличко не приховує свого бажання мати подвійний статус: мера Києва та голови КМДА;
2) районні в Києві держадміністрації будуть перейменовані на "представництва КМДА", кожне з яких у своєму районі має забезпечувати виконання завдань і державної, і локальної ваги, а також, у разі утворення райради матиме ще й статус виконкому цієї ради;
3) Віталій Кличко одноосібно призначатиме на посади та звільнятиме з посад керівників районних представництв КМДА, якими, в разі створення районних у місті Києві рад, за розпорядженнями столичного мера, ставатимуть голови цих райрад.
Імовірно, в уяві пана Карпунцова, така модель управління Києвом здатна "відновити ефективне функціонування столиці України".
Проте в дійсності вона здатна лише спровокувати конфлікти між невеликою купкою прихильників коментованої законодавчої ініціативи та численними групами соціально активних і волелюбних мешканців Києва, що виявили свою спроможність до самоорганізації та контролю над владою під час Революції Гідності.
З юридичної точки зору, проект №4939 суперечить Конституції України, яка не дає підстав для обмеження права територіальної громади міста Києва (району у Києві) на місцеве самоврядування. Це, насамперед, стосується права на формування власних виконавчих органів Київрадою та районними у столиці радами, що, керуючись приписами "Перехідних положень" Основного Закону, мають будуть відновлені як представницькі органи територіальних громад районів у Києві.
3 червня 2014 року проект №4939 був розглянутий парламентарями у сесійній залі, однак не прийнятий.
Думка експерта
Олександр Сергієнко, директор аналітично-дослідницького центру "Інститут міста".
Чи має бути у Київської міської ради власний виконавчий комітет?
– Так. Це принципове питання. Київрада повинна утворювати власний виконавчий комітет, який був би їй підзвітний і підконтрольний. Проблема ж старої системи в тому і полягає, що виконавчий орган міської ради фактично був відсутній. Депутати могли приймати будь-яке рішення, але проконтролювати тих, хто його виконує, отримати звіт – ні.
Лише така система місцевого врядування має ознаки самостійності, в якій виконавці усвідомлюють свою безпосередню відповідальність перед радою, а не перед головою держадміністрації, що підпорядкована президенту.
Чи варто об'єднувати посади міського голови та голови Київської міської державної адміністрації?
– Це дуже важливе питання, що виходить за межі вузької проблеми: поєднувати посади чи ні. Я би сказав: чи повинно самоврядування мати незалежність від державної влади, чи бути, як за радянської доби, матрьошкою, тобто лялькою, що сидить усередині ще більшої ляльки?
В останньому випадку керування йде з єдиного центру, голова міста залежний від президента, який його призначив, а Київрада лише створює ширму того що вона є самодостатньою.
Щоби досягти дійсного самоврядування в сучасному, цивілізованому розумінні цього слова, голова міста, в ідеалі, повинен бути відокремлений від будь-яких державних функцій. Зважаючи на особливий статус столиці, для Києва оптимальною я вважаю конструкцію з двома окремим посадами: голова державної виконавчої влади і голова виконавчої влади органу місцевого самоврядування, повноваження яких чітко розмежовані.
І тут я хотів би застерегти від спроб понизити статус керівника столичної держадміністрації до рівня представника президента, на якого ніхто не звертатиме уваги. Якщо таке відбудеться в Україні, воно означатиме федералізацію без уживання цього слова. Подібного розвитку подій допустити не можна.
Призначення КМДА – виконувати свої функції з оборони, банківської справи, соціального забезпечення, утримання доріг загальнодержавного значення, національних транспортних комунікацій.
Місцеве ж самоврядування має займатися дитсадками, школами, київськими дорогами, каналізацією, водогоном, – усім, що безпосередньо стосується громади.
Взагалі, чинний Закон України "Про столицю України – місто-герой Київ", до якого пропонуються наведені вище зміни, потребує більш системного і комплексного удосконалення, із залученням широкого кола громадськості, вітчизняних і закордонних представників науки і практики, а не внесення поодиноких змін, у тому числі ситуативного характеру.
http://ua.112.ua/analityka/kiyiv-biy-za-adminreformu-76329.html
http://a-kryvenko.blogspot.com/2014/06/blog-post.html
Комментариев нет:
Отправить комментарий