Щоб машина правосуддя працювала без збоїв

21.01.2010

Україна стала першою пострадянською державою, якій Європейський Союз надає допомогу в удосконаленні адміністрування судової системи та управління в судах. Керує цією роботою пані Еді Фракасіні з Італії. Як досвідчений менеджер, вона впевнена, що успіху в будь-якій справі можна досягти, якщо спиратись на ефективні управлінські механізми та етичні принципи.

© Олександр КРИВЕНКО

- Стратегічна мета дворічного проекту "Прозорість та ефективність функціонування судової системи України: компонент державної служби" (далі - Проект), що триватиме до грудня 2010 року, полягає у покращенні діяльності судів першої інстанції загальної юрисдикції. Безпосередньою, більш специфічною ціллю є створення ефективного управління ними, - розповідає пані Еді. - Зауважу, що юридичні аспекти вирішення цивільних спорів або розгляду кримінальних справ знаходяться поза межами нашої уваги. Суд ми розглядаємо насамперед як особливий вид організації. В цьому розумінні голова суду цікавить нас не як служитель Феміди, а як державний службовець, який покликаний займатися менеджментом установи.

- Як визначити ефективність управління судом?

- В європейських країнах існує низка індикаторів. Один з них стосується терміну розгляду справи. Інший показник - це скільки справ здатний розглянути суддя протягом місяця або року. Ще одним з критеріїв вважається кількість технічного персоналу, тобто тих працівників, які забезпечують функціонування установи. Оцінюються також фінансові індикатори, тобто витрати на розгляд справи.

- Що ж маємо в Україні?

- Головна проблема полягає у відсутності системи цих показників. Створення її є одним із пріоритетних завдань проекту. Істотна перешкода на цьому шляху - низький рівень інформатизації судових органів, що ускладнює роботу їхнього персоналу і, як наслідок, негативно впливає на якість послуг, які надаються людям. І сприяє корупційним проявам у відправленні правосуддя, адже за таких умов навіть сторонам процесу отримати дані на всіх його етапах вельми непросто.

Хоча й існують позитивні зрушення, зокрема в таких модельних судах як Івано-Франківський міський та апеляційний суди, Чорнобаївський районний суд Черкаської області, Малиновський районний суд міста Одеси, в яких упроваджено автоматизовану систему діловодства. Доречно згадати успішний досвід Харківського адміністративного суду, в якому в 2007 році для підготовки річного статистичного звіту потрібно було на два тижні задіяти команду із семи працівників, а після введення системи інформатизації ця функція здійснюється автоматично.

Це яскраво свідчить, що не потрібні єдині стандарти управління. Адже суди в Україні різні за кількістю суддів і справ, які вони розглядають. Індикатори ж дають змогу визначити якість діяльності судового органу в цілому і, що справді важливо, - наскільки вони ефективно можуть відповідати потребам громадян. Особливістю українських реалій є те, що поодинокі здобутки в реформуванні управління судів досягнуті, зазвичай, з ініціативи самих установ та за підтримки іноземних донорів. Виникає ситуація, в якій одні суди можуть користуватись новітніми інформаційними технологіями, а інші - ні.

- Проект передбачає розробку рекомендацій щодо вдосконалення управління судами на підставі передового досвіду європейських країн. Які позитиви принесла інформатизація або комп'ютеризація органу правосуддя у відносини між клієнтом і судом в державах ЄС?

- В Європі поширюється практика, коли суди через Інтернет приймають документи від учасників процесу і в такий же спосіб надсилають їм інформацію. Але в умовах слабкої комп'ютеризації в Україні немає певності, що кожна із зацікавлених сторін здатна спілкуватись, користуючись можливостями всесвітньої павутини. Крім того, щоб сповна використовувати такі технології, треба змінити процесуальні норми. До речі, аналіз нормативно-правових актів, що регулюють діяльність судів, - це ще один із напрямків діяльності проекту.

- Років шість тому я, перебуваючи в Івано-Франківську, завітав до згаданого суду. Приміщення в ньому розділені на блоки, щоб унеможливити позапроцесуальні контакти між собою адвокатів, прокурорів і суддів і їх використання задля прийняття неправомірного рішення.

- Погодьтесь, що для цього не потрібен був окремий закон. Вочевидь, воля керівництва сприяла такій реформі. Важливо, щоб досвід франківчан був вивчений і використаний іншими судами. Наш проект спрямований на те, щоб, напрацювавши загальні підходи, створити підгрунтя для запровадження нових методів управління судами.

- За українським законодавством голова суду як керівник державної установи повинен регулярно особисто вести прийом громадян. Чи не порушує така практика принципу незалежності суддів?

- Я негативно сприймаю таку практику, оскільки переконана, що суддя має спілкуватись тільки зі сторонами у справі й виключно в ході процесу. З точки зору управління, це також неприпустима втрата часу. Інформаційні або інші послуги має надавати апарат суду.

Зазвичай, в суді європейської країни влаштована приймальня, де перебуває штатний працівник середньої ланки управління (не охоронець на дверях, а кваліфікована особа!). Він веде прийом громадян, виготовляє для них копії документів тощо. Крім того, в суді працює менеджер, який, зокрема, відповідає й за те, щоб сторони у справі своєчасно отримували повістки та інші документи.

- Одним із пріоритетних напрямків проекту є удосконалення освіти і навчання працівників апарату суду. Які його особливості?

- Вперше в Україні навчальні програми підготовлені не для професійних суддів, а для працівників апарату суду. Особливу увагу звертаємо на керівників цих апаратів, які відповідають за організаційно-управлінське забезпечення діяльності судів. На завершальному етапі навчання за традицією проводиться оцінювання того, як слухачі сприймають і використовують отримані знання у своїй діяльності. На сайті проекту створений форум, де його учасники не тільки діляться враженнями від спільних занять, а й обговорюють, як краще застосувати опановані ними знання. Це свідчить, що семінари та тренінги викликали активну зацікавленість з боку керівників та інших працівників апарату суду.

- Яких наслідків очікуєте від проекту "Прозорість та ефективність функціонування судової системи України: компонент державної служби"?

- Наприкінці 2010 року зовнішні експерти оцінять нашу роботу за низкою критеріїв, основними з яких є ефективність, результативність та сталість. Якщо ж казати про навчання як компонент проекту, я вже бачу певні позитиви. Тому що під час тренінгів ми виявили активну зацікавленість учасників і їхнє щире бажання втілити отримані знання в професійні реалії.

© Олександр КРИВЕНКО, магістр права, публіцист

Стаття опублікована у всеукраїнському друкованому періодичному виданні – щоденній газеті центральних органів виконавчої влади України «Урядовий кур’єр» від 21 січня 2010 року та в електронному вигляді на сайті видання (http://www.ukurier.gov.ua/index.php?articles=1&id=43&page=38; http://www.ukurier.gov.ua/index.php?articl=1&id=9195). – Прим. автора.