суббота, 25 сентября 2010 г.

Виступ Олександра Кривенка на засіданні «круглого столу» у Комітеті Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією 23 вересня 2010 р.


«Шляхи реалізації законодавчих ініціатив щодо запобігання та протидії корупції»
(Витяг із стенограми)
<…>
Веде засідання голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення антикорупційної політики, контролю за дотриманням прав громадян, взаємодії з громадськими та іншими організаціями Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією РЯБЕКА О. Г.
<…>
Тепер я хочу надати слово найчеснішим борцям з коруп­цією. Олександр Кривенко, член правління Альянсу право­захисників «Верховенство права».
КРИВЕНКО О. Г., член правління громадської організації Альянс правозахисників «Верховенство права». Шановне товари­ство! Треба віддати належне Комітету Верховної Ради з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, який, на мій погляд, а я займаюся антикорупційними журналістськими розслі­дуваннями не перший рік, є однією з тих державних структур, які систематично здійснюють і висвітлюють свою діяльність. Це дуже добре. Зверніть увагу, що в журналістів на цю хвилину вже майже не залишилося, телекамер майже не було. Тобто ми маємо відзначити, що в Україні відсутній публічний інтерес до проблем протидії корупції. Це означає, що редакції телевізійних, електрон­них, друкованих видань, і головне — керівники цих видань не мають розуміння того, що це важливіше, мабуть, ніж прес-конференція Кіркорова чи Вірки Сердюки, де, як правило, яблуку ніде впасти. Тобто в суспільстві не сформований інтерес до тієї проблеми, яка зачіпає інтереси його не тільки життя, а й здоров’я. Це перше.
Друге. Ось пан Кліменчич, який наразі вийшов, сказав, на мій погляд, ключову фразу. Тобто, на мій погляд, головна проблема запобігання, протидії і боротьби з корупцією — це проблема забезпечення права громадянина на доступ до інформації. Він сказав це в іншому контексті, в тому контексті, що державний службовець володіє цією інформацією і, власне, зловживає правом на таку інформацію. З іншого боку, ми маємо інформацію про те, що навіть на запити народних депутатів не відповідають, не кажучи вже про керівників громадських об’єднань, неурядових організацій. Подекуди не можна отримати інформацію, право на яку забезпечено Конституцією і міжнарод­ними конвенціями.
Ось у цій газеті опубліковано одне з моїх журналістських розслідувань, як вкладники банку «Арма» захищали своє право на вклади, коли банк збанкрутів. Власне, боротьба триває і сьогодні. Тим вкладникам, які мали вклади до 150 тисяч, за законом виплатили гроші, щодо інших ще триває боротьба за повернення. Я як журналіст включився в неї 11 вересня, коли був запрошений на висвітлення мирного мітингу біля банку «Арма» і став жертвою нападу охоронця цього банку. До сьогодні справа то порушується, то знову закривається. Але треба віддати належне, що неурядова організація із захисту прав вкладників стала на позицію захисту не тільки своїх інтересів, а й журналіста, який був їхнім партнером. Завдяки цьому звернення до народних депутатів, до Генеральної прокуратури мали певну реакцію, яка, власне, тримає цю ситуацію на пливу, і є сподівання, що буде належний результат.
Разом з тим я не можу не сказати про те, що з більш як 20 народних депутатів тільки 7 відповіли. Розумієте, редактор цієї газети не став писати про тих, хто не відповів.
Більше того, я критикував газету «Вечірні вісті», якій я, будучи її працівником, запропонував матеріал журналістського розслідування. Уявіть собі, за 45 хвилин до друку газети зніма­ється публікація. Власне, вся ця ситуація привела до того, що я звільнився з газети. І я підходжу до іншої проблеми: ми маємо констатувати, що в Україні майже немає незалежних засобів масової інформації.
Я запропонував це журналістське розслідування «Урядовому кур’єру», де мені сказали, що ми скандали не публікуємо, «Голосу України». Я можу перерахувати близько десятих потужних, авторитетних і шанованих мною видань, які сказали, що це або не на часі, або ми з’ясовуємо з власником. Тобто уявіть собі, вихо­диш на рівень головного редактора, а він каже, що ми питання про конфлікт між вкладниками і керівництвом банку вирішуємо на рівні власника редакції. Тобто це означає, що в Україні не забезпечується право на свободу слова.
Цей матеріал був опублікований у журналі «Человек и право». Я дізнався, що у них засновники з Росії. Мабуть, це дозволило публікувати. Тобто проблема оперативного реагування на порушення прав людини, які мають корупційні ознаки… А я маю засвідчити, що в Україні жодного економічно обґрунтованого банкрутства немає, тобто це боротьба політичних угрупувань, які мають свої інтереси в цьому банку. Тобто це штучне банкрутство.
Однак наше законодавство про банкрутство банків має корупційні чинники, корупціогенне, як кажуть науковці: вкладники не мають права увійти до складу ліквідаційної комісії, тобто мати інформацію, яка дозволила б їм вирішувати свої проблеми. А вся проблема починається на тому етапі, коли Національний банк публікує лист про те, що в конкретному банку вводиться тимчасова адміністрація. Він публікує такий лист наступного дня після ухвалення відповідної постанови. Намагання отримати саму постанову не приносить успіхів. Я маю дві-три таких постанови, з великими складнощами роздобутих.
Тобто я підвожу думку до того, що ми маємо розуміти цю проблему. Власне, я вас не повчаю, ви всі тут мудрі люди, і дуже цікаві були пропозиції. Тут було озвучено, актуалізовано питання забезпечення кадрової політики. У цьому матеріалі, кожен може отримати, простежується конкретний приклад, коли суддя апеляційної інстанції є родичем заступника Генерального проку­рора. Чи може таке бути у Словенії чи у США, в тих країнах, де це відразу означає конфлікт інтересів? Чи закладає законопроект про запобігання конфлікту інтересів вирішення цієї проблеми?
ГОЛОВУЮЧИЙ. Це все передбачено у нас вперше… До речі, для вас спеціально учора на засіданні комітету ми підтримали проект Закону про захист свободи слова в Україні, де перед­бачено право журналіста на першочерговий доступ до інформації. Ми підтримали позицію в законі щодо пільг, які має народний депутат на отримання інформації, і захисту в тому числі. Ви можете ознайомитися з рішенням комітету, взяти проекти законів. Стосовно того, про що ви говорите, ми вже здійснили конкретну дію саме в плані захисту свободи слова і інформації.
Ваша позиція зрозуміла. І якщо потрібна допомога комітету, ми її вам особисто надамо. Зараз я просив би говорити по суті обговорюваного питання.
КРИВЕНКО О. Г. Наразі я завершую свій виступ і бажаю, щоб ці пропозиції були втілені.
Але ще одна проблема ключова. Є таке поняття «електронне урядування», ви всі знаєте про це. Я переконаний, що проблема боротьби, протидії і запобігання корупції лежить і в цьому аспекті. Доки в Україні не працюватиме системна, комплексна програма електронного урядування — від звітності місцевого депутата, місцевого чиновника, народного депутата і Президента України про витрачання його грошей, на відрядження, на що пішло…
Як приклад, я був на конференції з судової реформи. І суддя, здається, з Великобританії сказав: «Я тут перебуваю, але я щовечора заходжу на сайт і звітую про те, на що я витратив гроші, видані мені на відрядження». Ми це сприймаємо, як утопію.
Або в Німеччині як фінансуються партії, і більше 50 тисяч євро має декларуватися. Я зайшов на сайт Бундестагу, там дійсно конкретно вказано, що фірма «Фольксваген» профінансувала конкретну політичну партію.
Доки у нас це буде закрита інформація, доки у нас Колесніков, якщо не помиляюся, казатиме про те, що він відпові­дає за фінансування Партії регіонів… А покажіть, як ви відпові­даєте, як це все відбувається. Тобто ключова проблема, я завершую свій виступ тим, з чого почав, — доступ до інформації у всіх його проявах.
Дякую за увагу.
ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам, долучайтеся до роботи в комітеті як правозахисник і член неурядової організації. Ми вже за роки заговорювання проблеми протидії корупції договорилися, що сьогодні маємо те, що маємо. Кожен з нас може тиждень розповідати, що не так в Україні, але ж ми збираємося тут для того, щоб здійснювати конкретні дії. Ми знаємо, що погано, знаємо, що не так, але вносимо пропозиції і рухаємося і в законі, і в житті. От з такою позицією ми тут працюємо.
<…>
Повний текст стенограми опублікований на веб-сторінці Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією (http://crimecor.rada.gov.ua) (Прим. О.Кривенка)

Комментариев нет:

Отправить комментарий