Не буксуй, машина правосуддя!
Рубрика: Гість редакціїЄвропейський шанс для УкраїниКерує цією роботою пані Еді Фракасіні з Італії. Як досвідчений менеджер, вона не будує повітряних замків і впевнена, що успіху в будь-якій справі можна досягти, якщо спиратись на ефективні управлінські механізми та етичні принципи.
— Стратегічна мета дворічного проекту, що має назву "Прозорість та ефективність функціонування судової системи України: компонент державної служби" (далі Проект. — прим. авт.) і триватиме до грудня 2010 року, полягає у покращенні діяльності судів першої інстанції загальної юрисдикції. Безпосередньою, більш специфічною ціллю є створення ефективного управління ними, — розповідає пані Еді. — Зауважу, що юридичні аспекти вирішення цивільних спорів або розгляду кримінальних справ знаходяться поза межами нашої уваги. Суд ми розглядаємо насамперед як особливий вид організації. У цьому розумінні голова суду цікавить нас не як служитель Феміди, а як державний службовець, який покликаний займатися менеджментом установи.
— Цікаво, як визначити ефективність управління судом?
— В європейських країнах існує низка індикаторів. Один з них стосується терміну розгляду справи. Інший показник — це скільки справ здатний розглянути суддя впродовж місяця або року. Ще одним з критеріїв вважається кількість технічного персоналу, тобто тих працівників, які забезпечують функціонування установи. Оцінюються також фінансові індикатори, тобто витрати на розгляд справи.
— Які вади в цих питаннях існують в Україні?
— Головна проблема полягає у відсутності системи згаданих показників. Створення її є одним із пріоритетних завдань Проекту. Суттєва перешкода на цьому шляху — низький рівень інформатизації судових органів, що ускладнює роботу їхнього персоналу і, як наслідок, негативно впливає на якість послуг, які надаються людям.
І сприяє корупційним проявам у відправленні правосуддя, адже за таких умов навіть сторонам процесу отримати дані на всіх його етапах вельми непросто. Хоча й існують позитивні зрушення, зокрема, в таких модельних судах, як Івано-Франківський міський та апеляційний суди, Чорнобаївський районний суд Черкаської області, Малиновський районний суд міста Одеси, в яких впроваджено автоматизовану систему діловодства. У цьому контексті доречно згадати успішний досвід Харківського адміністративного суду, в якому у 2007 році для підготовки річного статистичного звіту потрібно було на два тижні задіяти команду із семи працівників, а після введення системи інформатизації згадана функція здійснюється автоматично.
Це яскраво демонструє, що не потрібні єдині стандарти управління. Адже суди в Україні різні за кількістю суддів і справ, які вони розглядають. Індикатори ж дозволяють визначити якість діяльності судового органу в цілому і, що дійсно важливо, наскільки вони ефективно можуть відповідати потребам громадян. Особливістю українських реалій є те, що поодинокі здобутки в реформуванні управління судів досягнуті, як правило, не завдяки державній турботі, а з ініціативи самих установ та за підтримки іноземних донорів. Виникає ситуація, в якій одні суди можуть користатись новітніми інформаційними технологіями, а інші — ні.
— Крім того, ускладнюється доступ громадян до правосуддя, оскільки відсутність інформаційно-технічного забезпечення негативно впливає на швидкість і якість оформлення документів. Чи не варто запровадити уніфіковані технічні вимоги до діяльності органів судової системи, які відповідали б європейським стандартам в організації роботи суду?
— Ви абсолютно праві, якщо маєте на увазі програмне забезпечення, адже на сьогодні кожний суд розробив власну технологію, яка не завжди є якісною. В іншому варто враховувати такі два аспекти. Існують правила, за якими дані обов'язково фіксуються на папері. Ідеться про кримінальне або цивільне провадження, інформацію про конкретні справи. Але дістати, наприклад, статистику, яка відноситься до сфери управління кадрами або технічного забезпечення діяльності суду, дуже важко. Відверто кажучи, вирішення означеної проблеми знаходиться не у площині встановлення загальних норм. Не забувайте, що деякі речі можна зробити ефективно навіть за відсутності закону або правил, які зобов'язують до цього. Звичайно, топ-менеджмент будь-якої організації має проявляти хоч трошки ініціативи. З самого початку проекту ми намагаємось переконати голів судів у необхідності розробки індикаторів, які будуть слугувати оптимізації управлінської функції.
— Що мається на увазі?
— Майже усі ті показники, які були названі раніше, а також специфічні дані, які стосуються персонального складу суду (наприклад, вік та освіта його працівників). Слід оцінювати й економічні індикатори, які відповідають на питання, скільки коштів було витрачено на обладнання і ремонт приміщення, заробітну плату та соціальну допомогу.
— Проект передбачає розробку рекомендацій щодо вдосконалення управління судами на підставі передового досвіду європейських країн. Було б корисно дізнатись, які позитиви інформатизація або комп'ютеризація органу правосуддя принесла у відносини між клієнтом і судом у державах ЄС. Чи стало, наприклад, можливим, щоб особа, скажімо, подавала клопотання до суду електронною поштою або іншим нефізичним безпосереднім способом за зразком надання звітності податковим органам?
— В Європі все більше поширюється практика, за якої суди через Інтернет приймають документи від учасників процесу і у такий же спосіб надсилають їм інформацію. Але звичайно, в умовах слабкої комп'ютеризації в Україні, немає певності, що кожна із зацікавлених сторін здатна спілкуватися, користуючись можливостями всесвітньої павутини. Крім того, щоб сповна використовувати такі технології, треба відповідно змінити процесуальні норми. До речі, аналіз нормативно-правових актів, що регулюють діяльність судів, — це ще один із напрямів діяльності Проекту.
— Проілюструйте, будь ласка, як іще реформування менеджменту впливає на доступ людей до правосуддя.
— Наведу декілька прикладів. Перший стосується інвалідів, які не завжди можуть зайти в приміщення суду, оскільки воно не пристосовано для людей з обмеженими можливостями. Я знаю, що цю проблему вже вирішили в одному із судів у Вінниці, а також створені необхідні умови в модельному суді Івано-Франківська. В останньому, до речі, покращення інформування громадян, доступу до матеріалів справ або до процедури подачі скарг і позовів помітно зменшило черги відвідувачів цієї судової установи. Адже там людині непотрібно звертатися до різних кабінетів для вирішення вказаних питань, оскільки такі послуги здатен надати один із спеціально підготовлених для цього працівників.
— До речі, років шість тому я, перебуваючи в Івано-Франківську, завітав до згаданого Вами суду. Прикметно, що приміщення в ньому розділені на блоки, щоб унеможливити позапроцесуальні контакти між собою адвокатів, прокурорів і суддів та їх використання задля прийняття неправомірного рішення.
— Погодьтесь, що для цього не потрібен був окремий закон. Вочевидь воля керівництва сприяла такій реформі. Важливо, щоб досвід франківчан був вивчений і використаний іншими судами. Наш проект спрямований на те, щоб, напрацювавши загальні підходи, створити підґрунтя для запровадження нових методів управління судами.
— За українським законодавством голова суду як керівник державної установи повинен регулярно особисто вести прийом громадян. Чи не порушує така практика принцип незалежності суддів?
— Я негативно сприймаю таку практику, оскільки переконана, що суддя має спілкуватись тільки зі сторонами у справі й виключно в ході процесу. З точки зору управління, це також неприпустима втрата часу. Інформаційні або інші послуги має надавати апарат суду.
— Тобто керівник апарату суду і повинен особисто приймати відвідувачів?
— Це дуже цікаве питання. Як правило, в суді європейської країни влаштована приймальня, де знаходиться штатний працівник середньої ланки управління (не охоронець на дверях, а кваліфікована особа!). Він веде прийом громадян, виготовляє для них копії документів тощо. Крім того, в суді працює менеджер, який, зокрема, відповідає й за те, щоб сторони у справі своєчасно отримували повістки та інші документи.
— Одним з пріоритетних напрямів Проекту є удосконалення освіти і навчання працівників апарату суду. Які його особливості?
— Це важлива складова, яка слугує ефективному професійному розвитку особистості. Вперше в Україні навчальні програми підготовлені не для професійних суддів, а для працівників апарату суду. Особливу увагу надаємо керівникам цих апаратів, які відповідають за організаційно-управлінське забезпечення діяльності судів. На завершальному етапі навчання за традицією проводиться оцінювання того, як слухачі сприймають і використовують отримані знання у своїй діяльності. З цією метою на сайті Проекту створений форум, де його учасники не тільки діляться враженнями від спільних занять, але й обговорюють, як краще застосувати опановані ними знання. Для нас це добрий знак, який свідчить, що семінари та тренінги викликали активну зацікавленість з боку керівників та інших працівників апарату суду.
— Шостого лютого 2009 року Рада суддів України затвердила правила поведінки працівників суду. Яким етичним критеріям, на Ваш погляд, має відповідати помічник судді? Відповідь на це питання, впевнений, цікавить не тільки представників судової влади, але й кожного з громадян, хто хоч раз випробував на собі спілкування з названим працівником суду і бажав би знати, якої поведінки слід очікувати від помічника суду.
— В основі етики звичайні людські цінності. Для кожної країни вони різні: те, що прийнятне в одній, не обов'язково вітається в іншій. Основна ідея полягає в тому, щоб не мати особливої переваги, яка не пов'язана з професійним становищем. Дотримання цього постулату значною мірою зменшило би рівень корупції в будь-якому суспільстві. Він стосується не тільки працівників апарату суду. Етика вимагає таких речей, як справедливість і ефективність. Будь-який чиновник в Україні, що штучно створює перепони в реалізації прав людини, порушує і перше, і друге. Тридцять років тому в Італії була аналогічна проблема. Але нам вдалося створити досконалу систему надання послуг. Звичайно, це не ліки від значних зловживань владою та посадою. Проте буденне хабарництво та інші прояви дрібної корупції практично викоренені. І це найбільш важливо, оскільки стосується, як правило, незаможних людей.
— Яких наслідків Ви очікуєте від проекту "Прозорість та ефективність функціонування судової системи України: компонент державної служби"?
— Наприкінці 2010 року зовнішні експерти оцінять нашу роботу за низкою критеріїв, основними з яких є ефективність, результативність та сталість. Звичайно, виміряти в кількісних показниках той вплив, який Проект матиме, практично неможливо. Для оцінки за критеріями якості потрібен певний час. Якщо ж говорити про навчання як компонент Проекту, я вже бачу певні позитиви. Тому що під час тренінгів ми виявили активну зацікавленість учасників і їхнє щире бажання втілити отримані знання в професійні реалії.
***
Спілкуючись з Еді Фракасіні, я відчув, що та місія, яку разом з колегами вона виконує в Україні, варта не тільки уваги та поваги, але й підтримки з боку громадськості. Чи буде держава постійним і вольовим партнером у цій справі, покаже час. Я впевнений, ми маємо спільно зробити усе для того, щоб, скориставшись унікальним шансом фахової допомоги, забезпечити кожному право на ефективне і справедливе правосуддя.
Автор: Олександр КРИВЕНКО
Загальноправова газета "Юридичний вісник України", 2010, №4 (760)
http://www.yurincom.com/ua/legal_bulletin_of_Ukraine/publications/?aid=5293&rid=307
Комментариев нет:
Отправить комментарий