вторник, 31 мая 1994 г.

Директива №94/19/ЄС щодо схем гарантування депозитів


31.05.1994
Директива  №94/19/ЄС щодо схем гарантування депозитів

Директива 94/19/ЄС Європейського Парламенту і Ради "Щодо схем гарантування депозитів"
Європейський Союз; Директива, Перелік, Принципи [...] від 30.05.199494/19/ЄС
Верховна Рада України — Законодавство України [ 09.07.12 11:43 ]

                        Директива 94/19/ЄС 
                 Європейського Парламенту і Ради 
                "Щодо схем гарантування депозитів" 
                     від 30 травня 1994 року 
 
     ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ і РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,
     Беручи до   уваги   Договір,  яким  засновується  Європейське 
Співтовариство ( 994_017 ) і, зокрема перше і третє речення статті 
57 (2) цього Договору,
     Беручи до уваги пропозицію Комісії1,
     Беручи до   уваги   висновок   Економічного   і   соціального 
комітету2,
     діючи відповідно  до  порядку,  передбаченого  в  статті 189b 
Договору3 ( 994_017 ),
_______________ 
     1 OJ  No  C  163,  30.6.1992,  стор.  6,  а  також OJ No 178, 
30.6.1993, стор. 14.
     2 OJ No C 332, 16.12.1992. стор. 13.
     3 OJ   No  C  115,  26.4.1993.  стор,  96,  а  також  Рішення 
Європейського парламенту від 9 березня 1994  року  (OJ  No  C  91, 
28.3.1994). 

     оскільки згідно  з  цілями  Договору  ( 994_017 ) гармонійний 
розвиток діяльності кредитних  установ  у  Співтоваристві  повинен 
досягатися  через  усунення  всіх  обмежень  щодо права здійснення 
підприємницької діяльності і свободи надання послуг, зміцнюючи при 
цьому стабільність банківської системи і захист вкладників;
     оскільки у разі усунення  обмежень  на  діяльність  кредитних 
установ  належна  увага  повинна  приділятись  ситуації,  яка може 
виникнути,  коли вклади,  внесені  в  кредитну  установу,  що  має 
структурні підрозділи в інших державах-членах, стали недоступними; 
оскільки  необхідно  забезпечити  узгоджений  мінімальний   рівень 
захисту  депозитів,  розміщених у Співтоваристві;  оскільки захист 
депозитів має таке ж  велике  значення,  як  і  правила  створення 
єдиного банківського ринку;
     оскільки внаслідок   закриття   неплатоспроможної   кредитної 
установи     вкладники   будь-якого    структурного    підрозділу, 
розташованого в державі-члені,  іншій  ніж  та,  в  якій  кредитна 
установа  має  свій  головний офіс,  повинні бути захищені такою ж 
схемою гарантування, як й інші вкладники цієї установи;
     оскільки витрати кредитних установ у зв'язку з участю в схемі 
гарантування не пов'язані з витратами,  яких вони  можуть  зазнати 
внаслідок  масового  вилучення  банківських  вкладів  не  тільки з 
кредитної установи,  що потрапила в скрутне становище, але також і 
з   процвітаючих  установ  у  зв'язку  з  втратою  довіри  з  боку 
вкладників до фінансової надійності банківської системи;
     оскільки заходи,   вжиті  державами-членами  у  відповідь  на 
рекомендацію Комісії  87/63/ЄЕС  від  22  грудня  1986  року  щодо 
запровадження  схем  гарантування депозитів у Співтоваристві4,  не 
дали  бажаних  результатів;  оскільки  така  ситуація  може   бути 
шкідливою для належного функціонування внутрішнього ринку;
_______________ 
     4 OJ No L 33, 4.2.1987, стор. 16. 

     оскільки  друга  Директива Ради 89/646/ЄЕС від 15 грудня 1989 
року  ( 994_353 ) щодо узгодження положень законів, підзаконних та 
адміністративних  актів,  які стосуються започаткування діяльності 
кредитних  установ  та  її  ведення,  а також про внесення змін до 
Директиви  77/780/ЄЕС1  (  994_297  ), що набрали чинності 1 січня 
1993  року,  які  передбачають єдину ліцензійну систему для кожної 
кредитної  установи  і  здійснення  нагляду органами держави-члена 
походження;
_______________ 
     1 OJ  No L 386,  30.12.1989,  стор.  1.  До Директиви внесено 
зміни  Директивою  92/30/ЄЕС  ( 994_435 ) (OJ No L 110, 28.4.1992, 
стор. 52) 

     оскільки від структурного підрозділу  надалі  не  вимагається 
одержання  ліцензії  в  жодній приймаючій державі-члені,  оскільки 
єдина ліцензія є чинною  на  території  всього  Співтовариства,  і 
нагляд   за   його  платоспроможністю  здійснюється  компетентними 
органами  держави-члена   походження;   оскільки   така   ситуація 
виправдовує охоплення всіх структурних підрозділів однієї і тієї ж 
кредитної установи,  заснованої у  Співтоваристві,  шляхом  єдиної 
схеми  гарантування;  оскільки така схема може існувати тільки для 
категорії установ у державі,  де розташований  їх  головний  офіс, 
зокрема,   з   огляду   на  зв'язок,  що  існує  між  наглядом  за 
платоспроможністю структурного підрозділу та її членством у  схемі 
гарантування депозитів;
     оскільки гармонізація    повинна    обмежуватися    головними 
елементами схеми гарантування депозитів, і протягом дуже короткого 
часу  забезпечити  гарантійні  виплати,   нараховані   на   основі 
мінімального узгодженого рівня;
     оскільки схеми гарантування депозитів  повинні  реагувати  як 
тільки депозити стають недоступними;
     оскільки зі сфери страхування  доцільно  виключити,  зокрема, 
вклади,  зроблені  кредитними установами від свого імені і за свій 
рахунок;  оскільки це не повинно зашкодити праву гарантійної схеми 
вжити заходів,  необхідних для врятування кредитної установи,  яка 
потрапила у скрутне становище,
     оскільки гармонізація  схем  гарантування  депозитів  в межах 
Співтовариства сама по собі не  піддає  сумніву  існування  діючих 
систем,  призначених для захисту кредитних установ,  зокрема через 
забезпечення їх платоспроможності та ліквідності,  для  того,  щоб 
депозити   в  такі  кредитні  установи,  включаючи  їх  структурні 
підрозділи, що здійснюють свою діяльність в інших державах-членах, 
не ставали недоступними;  оскільки такі альтернативні системи, які 
мають дещо відмінні цілі  щодо  захисту,  за  певних  умов  можуть 
вважатися  компетентними  органами  такими,  що відповідають цілям 
цієї Директиви;  оскільки саме  такі  компетентні  органи  повинні 
перевірити відповідність таким умовам;
     оскільки в  деяких  державах-членах  за  схеми   гарантування 
депозитів    відповідають    професійні   організації,   в   інших 
державах-членах діють схеми, що створені та регулюються законом, і 
деякі  системи,  хоч  і  створені  на договірній основі,  частково 
регулюються законом;  оскільки  різноманітність  статусів  створює 
проблему  тільки  щодо  обов'язковості членства у та виключення зі 
схем;  оскільки з цієї причини необхідно  вжити  заходів  з  метою 
обмеження повноважень схем у цій сфері;
     оскільки збереження  у  Співтоваристві  схем,  що   охоплюють 
депозити,  більші  ніж узгоджений мінімум,  може на одній і тій же 
території привести до розбіжностей в компенсаціях  і  до  нерівних 
умов  конкуренції  між  національними  установами  і  структурними 
підрозділами установ інших держав-членів;  оскільки для того,  щоб 
протидіяти  такому  невигідному  становищу,  структурні підрозділи 
повинні мати ліцензію приєднуватися до схем приймаючих держав, щоб 
вони  могли  запропонувати  своїм  вкладникам такі ж гарантії,  що 
пропонуються схемами в країнах,  у яких вони розташовані; оскільки 
Комісія   через  декілька  років  повинна  звітувати  про  ступінь 
використання такої  можливості  структурними  підрозділами  і  про 
труднощі,  з  якими  структурні  підрозділи або схеми гарантування 
депозитів можуть зіткнутися під час  імплементації  цих  положень; 
оскільки не виключено, що держави-члени походження самі пропонують 
таке додаткове покриття, вони можуть встановити умови таких схем;
     оскільки рівновага  на ринках може бути порушена структурними 
підрозділами кредитних установ,  які  пропонують  рівень  гарантій 
вищий,   ніж  ті,  що  запропоновані  кредитними  установами,  які 
одержали  ліцензію  у  приймаючих  державах-членах;   оскільки   є 
недоцільним,  щоб  рівень  покриття,  запропонований  гарантійними 
схемами,  був інструментом конкуренції;  оскільки з  цієї  причини 
необхідно,  принаймні на початковому періоді, обумовити, що рівень 
і обсяг покриття,  запропонований схемою держави-члена  походження 
для  вкладників  структурних  підрозділів,  розташованих  в  іншій 
державі-члені, не   перевищує   максимальний   рівень   і   обсяг, 
запропонований   відповідною   схемою   приймаючої  держави-члена; 
оскільки ймовірні порушення рівноваги на ринку будуть розглядатися 
через  кілька років на основі одержаного досвіду у світлі розвитку 
банківського сектора;
     оскільки, в   принципі,   ця  Директива  вимагає  від  кожної 
кредитної установи приєднання  до  схеми  гарантування  депозитів; 
оскільки   Директиви,  що  регулюють  допуск  будь-якої  кредитної 
установи,  головний офіс якої розташований  у  державі,  що  не  є 
членом   Співтовариства,   і,   зокрема   перша   Директива   Ради 
(77/780/ЄЕС)  (  994_297  ) від 12 грудня 1977 року про узгодження 
положень  законів,  підзаконних  та  адміністративних  актів,  які 
стосуються   видачі   кредитним   установам  дозволу  на  зайняття 
діяльністю та про умови її здійснення1, дозволяють державам-членам 
ухвалювати  рішення  про  дозвіл  та  на  яких  умовах структурним 
підрозділам  таких кредитних установ здійснювати свою діяльність в 
межах  своїх  територій;  оскільки  такі  структурні підрозділи не 
користуватимуться ні свободою надання послуг відповідно до другого 
пункту статті 59  Договору  (  994_017  ),  ні  правом  здійснення 
підприємницької діяльності в державах-членах, інших ніж ті, в яких 
вони засновані;  оскільки відповідно, держава-член, котра допускає 
такі  структурні  підрозділи,  повинна  вирішити  як застосовувати 
принципи цієї Директиви до цих структурних підрозділів  згідно  зі 
статтею  9  (1)  Директиви  77/780/ЄЕС  і при цьому з необхідністю 
захисту вкладників і  підтримкою  цілісності  фінансової  системи; 
оскільки дуже важливо, щоб вкладники таких структурних підрозділів 
знали про гарантійні угоди, що на них поширюються;
_______________ 
     1 OJ No L 322,  17.12.1977,  стор.  30.  До Директиви внесено 
зміни  Директивою 89/646/ЄЕС ( 994_353 ) (OJ No L 386, 30.12.1989, 
стор. 1) 

     оскільки, з  одного  боку,  мінімальний  гарантійний  рівень, 
передбачений у цій Директиві,  не повинен  залишати  надто  велику 
частку  депозитів  без  захисту,  що  є  в  інтересах  захисту  як 
споживача,  так і стабільності  фінансової  системи;  оскільки,  з 
іншого  боку  є  недоцільним  передбачити  у всьому Співтоваристві 
такий рівень захисту,  який в певних випадках  може  призвести  до 
недоброякісного   управління   кредитними   установами;   оскільки 
необхідно взяти до уваги розміри  коштів  для  фінансування  таких 
схем;   оскільки   виявляється   доцільним  встановити  узгоджений 
гарантійний мінімальний рівень  у  20  000  екю;  оскільки  можуть 
знадобитися  деякі  перехідні  заходи  для того,  аби такі системи 
привести у відповідність з цією цифрою;
     оскільки деякі  держави-члени  пропонують вкладникам покриття 
їхніх  депозитів  рівень  яких  вищий,   ніж   рівень   узгодженої 
мінімальної  гарантії,  передбачений  у  цій  Директиві;  оскільки 
видається недоцільним вимагати,  щоб такі схеми,  декотрі  з  яких 
були   запроваджені  тільки  недавно  відповідно  до  рекомендації 
87/63/ЄЕС, зазнавали змін з цього приводу;
     оскільки держава-член  повинна  мати  змогу  виключати  певні 
категорії депозитів або вкладників зі списку тих,  яким  надається 
такий  захист  схемами  гарантування депозитів,  якщо держава-член 
вважає, що вони не потребують спеціального захисту;
     оскільки в  деяких  державах-членах  для того,  щоб спонукати 
вкладників  уважно  ставилися   до   якості   кредитних   установ, 
недоступні  депозити  повністю  не відшкодовуються;  оскільки така 
практика обмежується  депозитами,  що  не  досягають  мінімального 
узгодженого рівня;
     оскільки підтримується принцип узгодженого мінімального рівня 
щодо  вкладника,  а  не  щодо  депозиту;  оскільки  з огляду на це 
видається доцільним взяти до уваги депозити,  внесені вкладниками, 
котрі   не   заявлені  як  власники  рахунка,  або  не  є  єдиними 
власниками;  оскільки таке обмеження  повинне  застосовуватися  до 
кожного  вкладника,  якого  можна  ідентифікувати;  оскільки це не 
повинно застосовуватися до колективних інвестицій, які захищаються 
спеціальними  правилами,  що  не  застосовуються  до згаданих вище 
депозитів;
     оскільки інформація  є суттєвим елементом в захисті вкладника 
і  тому  також  повинна  бути  предметом   мінімальної   кількості 
зобов'язуючих    положень;    оскільки,    однак,    нерегульоване 
використання  в  рекламі  посилань  на  розмір   і   обсяг   схеми 
гарантування  депозиту  може  вплинути на стабільність банківської 
системи або на рівень  довіри  вкладника;  оскільки  держави-члени 
повинні встановити правила обмеження таких посилань;
     оскільки в конкретних випадках в деяких  державах-членах,  де 
немає  схем  гарантування  депозитів,  для  певних типів кредитних 
установ,  які приймають дуже малі  депозити,  запровадження  такої 
системи  може в деяких випадках зайняти більше часу,  ніж той,  що 
відведений цією Директивою;  оскільки в таких випадках  тимчасовий 
відхід  від  вимоги  належати до схеми гарантування депозитів може 
бути виправданий;  оскільки,  якщо такі  кредитні  установи  діють 
закордоном,  то  держава-член  має  право вимагати їхньої участі у 
створеній нею схемі гарантування депозитів;
     оскільки ця  Директива не передбачає обов'язкового узгодження 
методів  фінансування  схем  гарантування  депозитів   або   самих 
кредитних установ, з огляду на те, що, з одного боку, фінансування 
таких схем повинне здійснюватися,  в принципі,  самими  кредитними 
установами, і з іншого боку, обсяг фінансування таких схем повинен 
співвідноситися з  їхніми  зобов'язаннями;  однак  це  не  повинно 
ставити  під  загрозу стабільність банківської системи відповідної 
держави-члена;
     оскільки ця   Директива   не   може  призвести  до  того,  що 
держави-члени або  їх  компетентні  органи  є  відповідальними  за 
депозити, якщо вони запровадили і офіційно визнали одну або кілька 
схем гарантування депозитів або кредитних установ,  і  забезпечили 
вкладникам компенсації або захист відповідно до умов, передбачених 
цією Директивою;
     оскільки захист  депозиту  є  головним  елементом у створенні 
внутрішнього  ринку  і  невід'ємною  частиною  системи  здійснення 
нагляду  за кредитними установами з огляду на рівень солідарності, 
він створюється серед всіма установами на даному фінансовому ринку 
у випадку фінансової неспроможності однієї з них,
     ПРИЙНЯЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ: 

     Для цілей цієї Директиви:
     1. "депозит" означає кредитове сальдо,  яке виникає по сумах, 
залишених  на  рахунку,  або  внаслідок  тимчасових  обставин,  що 
склалися  після  звичайних  банківських  операцій,  і яке кредитна 
установа повинна сплачувати відповідно до прийнятих юридичних  або 
контрактних положень,  і будь-який борг, підтверджений свідоцтвом, 
виданим кредитною установою.
     Акції в  будівельних  товариствах  Об'єднаного Королівства та 
Ірландії, крім тих, що є капітальними, про які йдеться в статті 2, 
вважаються депозитами.
     Облігації, що відповідають умовам,  передбаченим в статті  22 
(4)  Директиви Ради 85/611/ЄЕС від 20 грудня 1985 року ( 994_293 ) 
щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних актів, що 
стосуються   інститутів  спільного  інвестування  у  цінні  папери 
(Ucits)1 не вважаються депозитами.
_______________ 
     1 OJ No L 375,  31.12.  1985,  стор.  3. До Директиви внесено 
зміни Директивою 88/220/ЄЕС (OJ No L 100, 19.4.1988. стор. 31). 

     З метою    підрахунку    кредитового   сальдо   держави-члени 
застосовують правила і норми,  які стосуються заліків і зустрічних 
вимог,  відповідно до юридичних і контрактних умов, що можуть бути 
застосовані до депозиту.
     2. "спільний рахунок" означає рахунок, відкритий на ім'я двох 
або більше осіб,  або щодо якого дві чи більше особи  мають  право 
надавати розпорядження за підписом однієї чи більше з цих осіб;
     3. "невиплачуваний рахунок" означає  депозит,  який  підлягає 
сплаті,  але не виплачений кредитною установою згідно з юридичними 
і контрактними умовами, що застосовуються, з таких причин:
     (i) відповідні   компетентні  органи  встановили,  що  на  їх 
погляд,  відповідна кредитна установа видається такою, що на даний 
момент не може з причин,  безпосередньо пов'язаних з її фінансовим 
становищем,  виплатити цей  депозит,  і  не  зможе  зробити  це  в 
найближчому майбутньому.
     Компетентні органи роблять такий висновок якомога швидше і не 
пізніше  21  дня  після  того,  як  вони  вперше переконалися,  що 
кредитна установа не виплатить депозити,  строк виплати  яких  вже 
надійшов; або
     (ii) судовий орган видав постанову з причин, що безпосередньо 
пов'язані   з   фінансовим   становищем  кредитної  установи,  яке 
призводить до неможливості вкладників ставити по відношенню до неї 
вимоги,  якщо  це  відбувається  раніше,  ніж  був зроблений такий 
висновок;
     4. "кредитна  установа"   означає   суб'єкт   підприємницької 
діяльності, діяльність якого полягає в отриманні від громадськості 
депозитів або інших коштів на зворотній основі та надання кредитів 
за свій власний рахунок;
     5. "структурний  підрозділ"  означає  відособлений   юридично 
залежний підрозділ кредитної установи, який безпосередньо здійснює 
в цілому або частково банківську  діяльність;  будь-яка  кількість 
відособлених  підрозділів,  створених  кредитною установою в одній 
державі-члені,   головний   офіс   яких   знаходиться   в    іншій 
державі-члені, вважаються єдиним структурним підрозділом. 

                             Стаття 2 

     Наведене нижче  повністю  виключається  з виплат гарантійними 
схемами:
     - відповідно  до  статті  8  (3),  депозити,  зроблені іншими 
кредитними установами від свого імені і за власний рахунок,
     - всі  інструменти,  які  підпадають  під визначення "власних 
коштів"  в  статті  2 Директиви Ради 89/299/ЄЕС ( 994_450 ) від 17 
квітня 1989 року про власні кошти кредитних установ1,
_______________ 
     1 OJ No L 124,  5.  5.1989,  стор.  16.  До Директиви внесено 
зміни Директивою 92/16/ЄЕС (OJ No L 175, 21.3.1992, стор 48). 

     - депозити,  отримані внаслідок операцій,  у зв'язку з  якими 
було  винесено  кримінальний  обвинувальний  вирок  про відмивання 
грошей відповідно до статті 1 Директиви  Ради  91/308/ЄЕС  від  10 
червня  1991 року щодо запобігання використанню фінансової системи 
для відмивання грошей2 ( 994_148 ).
_______________ 
     2 OJ No L 166, 28.6.1991, стор. 77. 

                             Стаття 3 

     1. Кожна   держава-член   забезпечує,   що  на  її  території 
запроваджується  і  офіційно  визнається  одна  або  більше   схем 
гарантування  депозитів.  За  винятком  обставин,  передбачених  у 
другому підпункті та в пункті 4,  жодна кредитна установа,  що має 
ліцензію  в  тій  державі-члені  відповідно  до статті 3 Директиви 
77/780/ЄЕС  ( 994_297 ), не може приймати депозити, якщо вона не є 
членом такої схеми.
     Держава-член може,  однак,  звільнити кредитну  установу  від 
обов'язку  належати  до  схем  гарантування  депозитів,  якщо така 
кредитна установа належить до системи,  яка захищає саму  кредитну 
установу    і,    зокрема,    забезпечує    її    ліквідність    і 
платоспроможність,  гарантуючи вкладникам захист,  який щонайменше 
еквівалентний тому,  що надається схемою гарантування депозитів, і 
яка,  на думку  компетентних  органів,  відповідає  нижченаведеним 
умовам:
     - система повинна існувати і бути офіційно зареєстрованою  на 
момент прийняття цієї Директиви,
     - система  повинна  бути  створена  з  метою   не   дозволити 
депозитам,  розміщеним в кредитних установах, що належать до такої 
системи,  стати  недоступними,  і  мати  у  своєму   розпорядженні 
необхідні ресурси для такої мети,
     - система не може складатися з  гарантії,  наданої  кредитній 
установі   самою   державою-членом  або  якимось  з  місцевих  або 
регіональних органів,
     - система  повинна  забезпечити надання інформації вкладникам 
відповідно до умов і обставин, встановлених в статті 9.
     Ті держави-члени,   які   скористуються   такою   можливістю, 
повідомляють  відповідно  Комісію;  зокрема,   вони   повідомляють 
Комісії  характеристики таких захисних систем і кредитних установ, 
охоплених  ними,  і  про  будь-які  подальші   зміни   в   наданій 
інформації.  Комісія  з  цього  приводу  інформує  Консультативний 
Комітет з банківських питань.
     2. Якщо кредитна установа не виконує зобов'язань,  покладених 
на  неї  як  на  члена  схеми  гарантування  депозитів,   про   це 
повідомляють   компетентні  органи,  які  видали  ліцензію  на  її 
діяльність, і разом з гарантійною схемою вживають всіх відповідних 
заходів,  включаючи накладення санкцій,  щоб забезпечити виконання 
кредитною установою своїх зобов'язань.
     3. Якщо такі  заходи  не  приводять  до  виконання  кредитною 
установою своїх зобов'язань, схема може, якщо дозволяє національне 
законодавство виключення  члена,  за  висловленою  згодою  з  боку 
компетентних  органів  надіслати  щонайменше за дванадцять місяців 
повідомлення про свій намір виключити кредитну установу з членства 
в   такій   схемі.   Депозити,   одержані  до  завершення  періоду 
повідомлення,  повністю покриваються схемою. Якщо після закінчення 
періоду   повідомлення   кредитна   установа   не  виконала  своїх 
зобов'язань,  гарантійна схема може  знову  за  висловленої  згоди 
компетентних органів приступити до процедури виключення.
     4. Якщо дозволяє національне право  і  за  висловленої  згоди 
компетентних органів,  які  видали  ліцензію,  кредитна  установа, 
виключена  із  схеми  гарантування  депозитів,  може  продовжувати 
приймати   депозити,   якщо   перед   виключенням    вона    вжила 
альтернативних  заходів  з гарантування,  котрі надають вкладникам 
захист,  на рівні і в обсязі щонайменше  еквівалентному  тому,  що 
запропонований офіційно визнаною схемою.
     5. Якщо   кредитна   установа,   яку   пропонують   виключити 
відповідно до абзацу 3, не спроможна вжити альтернативних заходів, 
що  відповідають умовам,  передбаченим в абзаці 4,  то компетентні 
органи,  які надали ліцензію на її діяльність, негайно відкликають 
її. 

                             Стаття 4 

     1. Схеми  гарантування  депозитів,  запроваджені  і  офіційно 
зареєстровані  в   державі-члені   відповідно   до   статті 3 (1), 
охоплюють  вкладників  тих  структурних підрозділів,  що засновані 
кредитними установами в інших державах-членах.
     До 31  грудня  1999  року  ні  рівень,  ні  обсяг,  включаючи 
відсоток, наданого покриття, не повинен перевищувати максимального 
рівня або обсягу покриття, запропонованого відповідною гарантійною 
схемою на території приймаючої держави-члена.
     До цієї дати Комісія складає звіт на основі досвіду, набутого 
при  застосуванні  другого  підпункту,  і  розглядає  необхідність 
продовження таких дій.
     Якщо доцільно,  Комісія подає до Європейського  Парламенту  і 
Ради пропозицію про прийняття Директиви з метою розширення їх дії.
     2. Якщо рівень і/або  обсяг,  включаючи  відсоток,  покриття, 
запропонованого   гарантійною   схемою  приймаючої  держави-члена, 
перевищує   рівень   і/або   обсяг   покриття,   передбаченого   в 
державі-члені,   в   якій  кредитна  установа  одержала  ліцензію, 
приймаюча держава-член забезпечує  наявність  на  своїй  території 
офіційно   визнаної   схеми   гарантування   депозитів,   до  якої 
структурний підрозділ може добровільно приєднатися для  того,  аби 
доповнити  гарантії,  які  її  вкладники вже одержують з огляду на 
членство структурного підрозділу в гарантійній схемі держави-члена 
походження.
     Схема, до  якої  може  приєднатися   структурний   підрозділ, 
покриває  категорію  установи,  до якої належить такий структурний 
підрозділ або найбільше їй відповідає у приймаючій державі-члені.
     3. Держави-члени   забезпечують  встановлення  об'єктивних  і 
загальних  умов,  що  застосовуються,  для  членства   структурних 
підрозділів  у схемі приймаючої держави-члена відповідно до пункту 
2.
     Допуск залежить  від виконання відповідних зобов'язань члена, 
включаючи   відповідну   сплату   внесків   та    інших    зборів. 
Держави-члени,  імплементуючи  цей  пункт,  дотримуються  керівних 
принципів, викладених у Додатку II.
     4. Якщо   структурний   підрозділ,   що  одержав  добровільне 
членство  відповідно  до  пункту  2,   не   виконує   зобов'язань, 
покладених  на  нього  як  на  члена схеми гарантування депозитів, 
повідомляються  компетентні  органи,  які  видали  ліцензію,  і  у 
співпраці  з гарантійною схемою вживають всіх належних заходів для 
забезпечення виконання вищезгаданих зобов'язань.
     Якщо такі  заходи  не  приводять  до  забезпечення  виконання 
структурним   підрозділом    вищезгаданих    зобов'язань,    після 
відповідного  періоду  повідомлення  не  меншого  ніж  12 місяців, 
гарантійна схема може зі згоди компетентних  органів,  які  надали 
ліцензію, виключити структурний підрозділ.
     Депозити, зроблені  раніше   дати   виключення,   продовжують 
покриватися  добровільною схемою до дати їх виплатити.  Вкладників 
інформують про відкликання додаткового покриття.
     5. Комісія  звітує  про  дію  пунктів 2,  3 і 4 не пізніше 31 
грудня 1999 року і, якщо доцільно, пропонує внести до них зміни. 

                             Стаття 5 

     Депозити, якими володіють на момент відкликання  ліцензії  на 
діяльність  кредитної  установи,  наданої  відповідно  до статті 3 
Директиви   77/780/ЄЕС   (   994_297   ),   залишаються  покритими 
гарантійною схемою. 

                             Стаття 6 

     1. Держави-члени  перевіряють,  щоб  структурні   підрозділи, 
засновані  кредитною  установою,  головний  офіс якої розташований 
поза межами Співтовариства,  мали покриття еквівалентне  тому,  що 
передбачено в цій Директиві.  В протилежному випадку держави-члени 
можуть  відповідно до статті 9(1) Директиви 77/780/ЄЕС ( 994_297 ) 
передбачити,   що   структурні   підрозділи,  засновані  кредитною 
установою,    головний   офіс   якої   знаходиться   поза   межами 
Співтовариства,   повинні   приєднатися   до   схеми  гарантування 
депозитів, що діють в межах їх територій.
     2. Реальні  і  потенційні  вкладники структурних підрозділів, 
заснованих кредитною установою,  головний  офіс  якої  знаходиться 
поза межами Співтовариства, одержують від такої кредитної установи 
всю необхідну інформацію щодо гарантійних угод,  які покривають їх 
депозити.
     3. Інформація,  про яку йдеться в пункті 2,  оприлюднюється у 
спосіб,  передбачений національним законодавством і викладається в 
чіткій   і   зрозумілій   формі   офіційною   мовою   або   мовами 
держави-члена,   в   якій   структурний  підрозділ  здійснює  свою 
діяльність. 

                             Стаття 7 

     1. Схеми  гарантування  депозитів  передбачають,  що  сукупні 
депозити кожного вкладника покриваються сумою до 20 000 екю у разі 
недоступності депозитів.
     До 31 грудня 1999 року держави-члени,  в яких, за умови що ця 
Директива прийнята,  депозити не покриваються сумою до 20 000  екю 
можуть  залишити  максимальний  розмір,  встановлений  в  їх схемі 
гарантування, за умови, що ця сума є не меншою ніж 15 000 екю.
     2. Держави-члени  можуть передбачити,  що певні вкладники або 
депозити виключаються з гарантії або ж їм надається нижчий  рівень 
гарантій. Ці виключення містяться в Додатку I.
     3. Ця стаття не передбачає збереження або прийняття положень, 
які  пропонують  вищий рівень або більш широке покриття депозитів. 
Зокрема,  схема гарантування депозитів може з соціальних міркувань 
покривати певні види депозитів повністю.
     4. Держави-члени  можуть  обмежити  гарантію,  передбачену  в 
пункті  1,  або  ту,  про  яку йдеться в пункті 3,  до конкретного 
відсотка  депозитів.   Однак,   гарантований    відсоток   повинен 
дорівнювати або перевищувати 90%  сумарних депозитів, допоки сума, 
що підлягає виплаті згідно гарантії не досягає розміру,  про  який 
йдеться в пункті 1.
     5. Сума,  про яку йдеться в пункті 1,  періодично, щонайменше 
один раз на п'ять років,  переглядається Комісією.  Якщо доцільно, 
Комісія  подає  до  Європейського  Парламенту  і  Ради  пропозицію 
прийняти Директиву з метою узгодити суму, про яку йдеться в пункті 
1,  беручи до уваги розвиток у банківському секторі та економічній 
і   монетарній   ситуації   у   Співтоваристві.   Перший  перегляд 
відбудеться лише  через  п'ять  років  після  закінчення  періоду, 
вказаного у другому пункті статті 7(1).
     6. Держави-члени  забезпечують,  що   права   вкладників   на 
компенсацію  можуть  бути  предметом позову з боку вкладника проти 
схеми гарантування депозитів. 

                             Стаття 8 

     1. Обмеження,  про які йдеться у статті 7  (1),  (3)  і  (4), 
застосовуються  до  сумарних  депозитів,  здійснених в одну і ту ж 
кредитну установу,  незалежно від кількості  депозитів,  валюти  і 
місця знаходження у Співтоваристві.
     2. Частка кожного вкладника на спільному рахунку береться  до 
уваги при підрахунку обмежень,  передбачених у статті 7 (1), (3) і 
(4).
     За відсутності  спеціальних положень,  такий рахунок ділиться 
порівно між вкладниками.
     Держави-члени можуть    передбачити,    що    депозити,   які 
знаходяться на одному рахунку,  на який мають право дві або більше 
особи  як  члени ділового партнерства,  асоціації або групи такого 
типу,  не будучи при цьому юридичними особами, можуть бути зведені 
в   один  депозит  і  вважатися  такими,  що  були  внесені  одним 
вкладником,  з метою підрахунку обмежень,  передбачених в статті 7 
(1), (3) і (4).
     3. Якщо  вкладник  не  має  повного   права   на   суми,   що 
зберігаються  на  рахунку,  гарантію одержує особа,  яка має повне 
право,  за умови,  що така  особа  ідентифікована  або  може  бути 
ідентифікована до дати,  коли компетентні органи роблять висновок, 
про який йдеться у статті 1 (3) (i),  або судовий  орган  виносить 
постанову,  про яку йдеться в статті 1 (3) (ii). Якщо існує кілька 
осіб,  що мають повне  право  на  такі  суми,  то  при  підрахунку 
обмежень,  передбачених  у  статті 7 (1),  (3) і (4),  беруться до 
уваги частки кожної  особи,  передбачені  угодою,  згідно  з  якою 
здійснюється управління такими сумами.
     Це положення  не  застосовується  до   інститутів   спільного 
інвестування. 

                             Стаття 9 

     1. Держави-члени  передбачають,  що кредитні установи надають 
фактичним  і  потенційним  вкладникам  інформацію,  необхідну  для 
ідентифікації  схеми  гарантування  депозитів,  членом якої є така 
установа або її структурні підрозділи в межах Співтовариства,  або 
про  будь-який інший альтернативний захід,  передбачений в другому 
підпункті  статті  3  (1)  або   у   статті   3   (4).   Вкладники 
повідомляються  про  положення  схеми  гарантування  депозитів або 
будь-якого альтернативного заходу,  що  застосовується,  включаючи 
розмір і обсяг покриття,  запропонованого гарантійною схемою. Таку 
інформацію подають у  зрозумілій  і  доступній  формі.  Інформація 
подається  також  на  запит  вкладників  про  умови  компенсації і 
формальності,  яких  потрібно  дотриматися,  щоб   одержати   таку 
компенсацію.
     2. Інформація,  передбачена в абзаці 1,  надається у вигляді, 
передбаченому  національним  правом,  офіційною  мовою  або мовами 
держави-члена,  в  якій  структурний   підрозділ   здійснює   свою 
діяльність.
     3. Держави-члени   встановлюють   правила,   які    обмежують 
використання у рекламі інформації,  про яку йдеться в пункті 1,  з 
метою запобігти негативному  впливу  на  стабільність  банківської 
системи або довіру вкладника. Зокрема, держави-члени можуть звести 
таку рекламу до фактичного посилання на схему,  до  якої  належить 
кредитна установа. 

                            Стаття 10 

     1. Схеми  гарантування  депозитів  оплачують  належним  чином 
перевірені вимоги вкладників щодо недоступних  депозитів  протягом 
трьох  місяців  від дня,  коли компетентні органи дійшли висновку, 
про який йдеться у статті  1  (3)  (i),  або  коли  судовий  орган 
ухвалив постанову, про яку йдеться у статті 1 (3) (ii).
     2. За  виключних  обставин  і  в   окремих   випадках   схема 
гарантування може звернутися до компетентних органів  з  проханням 
відстрочити  часові  обмеження.  Таке  подовження часових рамок не 
перевищує три місяці.  Компетентні органи, на прохання гарантійної 
системи, можуть надати не більше двох відстрочень, жодна з яких не 
перевищує три місяці.
     3. Часові рамки,  встановлені в пунктах 1 і 2, не можуть бути 
застосовані  гарантійною схемою для того,  щоб відмовити у наданні 
гарантії будь-якому вкладникові,  який не зміг подати свою  вимогу 
про оплату згідно з гарантією вчасно.
     4. Документи,  які стосуються умов, що повинні бути виконані, 
і   формальності,  яких  необхідно  дотриматися,  щоб  мати  право 
одержати виплату згідно з гарантією,  про яку йдеться в пункті  1, 
складаються у спосіб,  передбачений національним правом, офіційною 
мовою або  офіційними  мовами  держави-члена,  в  якій  розміщений 
гарантований депозит.
     5. Незважаючи на часові рамки,  встановлені в пунктах 1 і  2, 
якщо вкладника або особу, що має право на або відсоток від сум, що 
знаходяться на рахунку,  обвинувачено  у  злочині,  пов'язаному  з 
відмиванням  грошей,  відповідно  до статті 1 Директиви 91/308/ЄЕС 
( 994_148 ),  схема гарантування може призупинити будь-яку виплату 
до винесення рішення судом. 

                            Стаття 11 

     Не завдаючи   шкоди   іншим  правам,  які  вони  можуть  мати 
відповідно до  національного  законодавства,  схеми,  які  роблять 
виплати згідно з гарантією, мають право суброгації прав вкладників 
в ліквідаційних процедурах на суми, що дорівнюють їх виплатам. 

                            Стаття 12 

     Не зважаючи на статтю 3,  установи,  що одержали  ліцензію  в 
Іспанії чи Греції,  і перелічені в Додатку III,  звільняються  від 
вимоги  належати до схеми гарантування депозитів до 31 грудня 1999 
року.
     Такі кредитні установи чітко попереджають своїх  фактичних  і 
потенційних  вкладників  про той факт,  що вони не є членами схеми 
гарантування депозитів.
     Якщо на той час така кредитна установа засновує або заснувала 
структурний підрозділ в  іншій  державі-члені,  така  держава-член 
може  вимагати  від  структурного  підрозділу  належати  до  схеми 
гарантування депозитів,  створеної на її території  відповідно  до 
умов,  що співпадають з умовами, передбаченими в статті 4 (2), (3) 
і (4). 

                            Стаття 13 

     У списку  кредитних  установ,  що  отримали  ліцензію,   який 
вимагається   складати   відповідно  до  статті  3  (7)  Директиви 
77/780/ЄЕС  (  994_297 ), Комісія зазначає статус кожної кредитної 
установи, враховуючи цю Директиву. 

                            Стаття 14 

     1. Держави-члени   вводять   в   дію  закони,  підзаконні  та 
адміністративні  положення,   необхідні   їм,   щоб   привести   у 
відповідність до цієї Директиви до 1 липня 1995 року. Вони негайно 
інформують про це Комісію.
     Якщо держави-члени вживають цих заходів, вони повинні містити 
посилання на цю Директиву або вони повинні супроводжуватися  таким 
посиланням у випадку їх офіційної публікації.
     2. Держави-члени передають Комісії тексти  головних  положень 
національного законодавства, прийняті ними у сфері, що регулюється 
цією Директивою. 

                            Стаття 15 

     Ця Директива  набирає  чинності  в  день  її   публікації   в 
"Офіційному журналі Європейських співтовариств". 

                            Стаття 16 

     Ця Директива адресується державам-членам. 

     Здійснено в Брюсселі 30 травня 1994 року. 

 За Європейський парламент 
 Президент                                               Е. Клепш 

 За Раду 
 Голова                                                  Г. Ромеос 

                            Додаток I 

        Перелік виключень, про які йдеться в Статті 7 (2) 

     1. Депозити  фінансових  установ,  відповідно до статті 1 (6) 
Директиви 89/646/ЄЕС ( 994_353 ).
     2. Депозити страхових компаній.
     3. Депозити уряду і центральних адміністративних органів.
     4. Депозити    провінційних,    регіональних,    місцевих   і 
муніципальних органів.
     5. Депозити інститутів спільного інвестування.
     6. Депозити пенсійних фондів.
     7. Депозити  директорів,  менеджерів,  членів  з персональною 
відповідальністю,  власників  щонайменше  5%  капіталу   кредитної 
установи,    осіб,    відповідальних   за   проведення   статутних 
аудиторських   перевірок   бухгалтерських   документів   кредитної 
установи, і вкладники з подібним статусом в інших компаніях тієї ж 
групи.
     8. Депозити  близьких  родичів і третіх сторін,  що діють від 
імені вкладників, про яких йдеться в пункті 7.
     9. Депозити інших компаній тієї ж групи.
     10. Неіменні депозити.
     11. Депозити,  на  які  вкладник одержав від тієї ж кредитної 
установи на індивідуальній основі ставки і фінансові поступки, які 
ще більше погіршили її фінансове становище.
     12. Боргові  цінні  папери,  випущені  тією  ж  установою,  і 
зобов'язання, що виникають з власних акцептів і простих векселів.
     13. Депозити у валюті, іншій ніж:
     - валюти держав-членів,
     - екю.
     14.  Депозити  компаній,  розмір яких не дозволяє їм складати 
скорочені  балансові  звіти  відповідно  до  статті  11  Четвертої 
Директиви  Ради  (78/660/ЄЕС)( 994_908 ) від 25 липня 1978 року на 
основі  статті  54  (3) (g) Договору ( 994_017 ) про річні рахунки 
певних типів компаній1.
_______________ 
     1 OJ No L 222,  14.8.1978,  стор.  11.  До Директиви  внесено 
зміни Директивою 90/605/ЄЕС (OJ No L 317, 16.11.1990, стор. 60). 

                            Додаток II 

                         Керівні принципи 

     Якщо структурний підрозділ  подає  заявку  на  приєднання  до 
схеми   приймаючої   держави-члена   з  метою  одержати  додаткове 
покриття,  схема  приймаючої   держави-члена   разом   із   схемою 
держави-члена походження встановлюють відповідні правила і порядок 
виплати компенсації вкладникам такого структурного  підрозділу  на 
двосторонній  основі.  Нижченаведені принципи застосовуються як до 
складення такого порядку,  так і до встановлення умов членства, що 
застосовуються   до  такого  структурного  підрозділу  (згідно  зі 
статтею 4 (2)):
     (a) схема  приймаючої  держави-члена  зберігає  за  собою всі 
права  визначати  мету  та  загально  застосовувані  правила   для 
кредитних  установ,  що  беруть  в ній участь;  вона може вимагати 
надання  відповідної  інформації  і  має  право  перевіряти   таку 
інформацію    разом   з   компетентними   органами   держави-члена 
походження;
     (b) схема  приймаючої  держави-члена  задовольняє  вимоги про 
додаткову   компенсацію   після   заяви    компетентних    органів 
держави-члена походження про недоступність депозитів.
     Схема приймаючої держави-члена зберігає за собою всі права  з 
метою  перевірки прав вкладника відповідно до своїх норм і порядку 
перед тим, як виплатити додаткову компенсацію;
     (c) схеми приймаючої держави-члена і держави-члена походження 
співпрацюють одна з одною для того, щоб вкладники без затримок і в 
правильних розмірах одержали компенсацію. Зокрема, вони погоджують 
як існування зустрічної вимоги, яка може привести до відшкодування 
згідно обох схем, вплине на компенсацію, що виплачується вкладнику 
кожною схемою;
     (d) схема  приймаючої  держави-члена має право одержувати від 
структурних підрозділів плату за додаткове покриття на відповідній 
основі,    яка   враховує   гарантію,   що   фінансується   схемою 
держави-члена походження.  З метою сприяння одержанню такої  плати 
схема   приймаючої   держави-члена   має   право  вважати,  що  її 
зобов'язання,  за будь-яких обставин,  буде обмежуватися надлишком 
гарантії,  яку  вона  запропонувала  по  відношенню  до  гарантії, 
запропонованої  схемою  держави-члена  походження,  незалежно  від 
того,  чи  держава-член  походження  насправді  виплачує  будь-яку 
компенсацію  стосовно  депозитів,  що  знаходяться  на   території 
приймаючої держави-члена. 
                           Додаток III 

        Перелік кредитних установ, зазначених у статті 12 

     (a) Спеціалізовані   розряди  іспанських  установ,  юридичний 
статус яких на даний час зазнає змін, уповноважені як
     - Sociedades de Arrendamiento Financiero,
     - Sociedades de Cridito Hipotecario.
     (b) Нижченаведені іспанські державні установи:
     - Banco de Cridito Agricola, SA,
     - Banco Hipotecario de Espaca, SA,
     - Banco de Cridito, SA.
     (c) Нижченаведені грецькі кредитні кооперативи:
     - Lamia Credit Cooperative,
     - Ioannina Credit Cooperative,
     - Xylocastron Credit Cooperative,
     а також  перелічені  нижче кредитні кооперативи схожого типу, 
які одержали  ліцензію  або  одержать  її  на  день прийняття цієї 
Директиви:
     - Chania Credit Cooperative,
     - Iraklion Credit Cooperative,
     - Magnissia Credit Cooperative,
     - Larissa Credit Cooperative,
     - Patras Credit Cooperative,
     - Thessaloniki Credit Cooperative. 

     Official Journal L 135, 31.05.1994, p. 0005-0014. 

 Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського Союзу 
 та перспективи адаптації законодавства України. 
 - Харків: Консум, 2002.
Першоджерело: джерело acquis
Директива Європейського Парламенту та Ради (ЕС) №94/19/ЄС від 30 травня 1994 р. щодо схем гарантування депозитів (Official Journal L 135, 31.05.1994, с.5 –14)

Джерело:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_275/print1330325419575947
Постійне посилання:http://a-kryvenko.blogspot.com/1994/05/9419.html
© Олександр Кривенко +380 63 241-36-81
akryvenko64@gmail.com 
http://a-kryvenko.blogspot.com/
skype: kryvenko8 
Copyright © 2011 – 2012 Олександр Кривенко.
Усі права захищені. Інформація на блозі http://a-kryvenko.blogspot.com/ є власністю Олександра Кривенка. Право власності охороняється законодавством України. Будь-яке копіювання, у тому числі окремих частин текстів чи зображень, публікування і републікування, передрук або будь-яке інше поширення інформації, яка міститься на блозі http://a-kryvenko.blogspot.com/, в якій би формі та яким би технічним способом воно не здійснювалося, суворо забороняється без попередньої письмової згоди з боку Олександра Кривенка.
 

Комментариев нет:

Отправить комментарий