Оберіг кредитної кооперації. Пролог

03.07.2012                                                    Розслідування

Оберіг кредитної кооперації: міфи та реальність, або

На фото: Олександр Кривенко

Розповідь про те, хто і як дбає про ошуканих членів кредитних спілок?

Журналістське розслідування Олександра Кривенка   

Пролог

Неймовірною інформацією про кредитні спілки в Україні час від часу повниться вітчизняний інформаційний простір. Деякі особи організовують мирні, але провокаційні зібрання громадян, сумнівні Інтернет-форуми, дають інтерв’ю та прес-конференції, налаштовуючи журналістів на свідоме чи несвідоме поширення міфів про катастрофу ринку фінансової кооперації України та 1,5 млн. обдурених спілчан, яких  пограбовано на 4,5 млрд. грн, а також про кількох екс-чиновників Держфінпослуг зразка 2001 – 2008 років, що винні в усіх наведених «бідах».

Знаючи достеменно, що такі балачки далекі від реалій, як брехня від правди, я впевнений в необхідності:

по-перше, убезпечити десятки тисяч насправді потерпілих вкладників та решту зацікавлених громадян від потрапляння на гачок дезінформації і, як наслідок, несвідомого потурання тим конкретним особам, які намагаються нашкодити вітчизняному кредитно-кооперативному руху;

по-друге, викрити авторів страшилок про кредитну кооперацію, виявивши мотиви, які керують ними та цілі, які вони переслідують;

по-третє, надати об’єктивну інформацію про реальний стан ринкукредитних спілок, тенденції його розвитку;

по-четверте, виявити актуальні проблеми правовогозабезпечення діяльності цього сектору фінансових установ та роль державних і громадських інституцій в їх вирішенні;

по-п’яте, спонукати владу до активних і виважених кроків на шляху реформ системи кредитної кооперації, зорієнтованих на найкращий вітчизняний та іноземний досвід у цій царині, насамперед, щодо гарантування та захисту прав і законних інтересів членів кредитних спілок.

по-шосте, закликати учасників кредитно-кооперативного руху України та інших зацікавлених осіб до консолідації зусиль в очищенні ринку від псевдокредитних спілок, у правотворчій роботі, у формуванні позитивного іміджу вітчизняних кредитівок та в освітньо-просвітницькій діяльності.

Пошук оптимальних напрямків досягнення цих цілей спонукав мене до проведення журналістського розслідування, найбільш вагомі результати якого пропонуються увазі читачів.

Заради зручного їх сприйняття надається Путівник цього дослідження, який містить анотації кожної із глав (частин) статті, запланованих до регулярного оприлюднення на блозі http://a-kryvenko.blogspot.com/. Сподіваюсь, це допоможе читачам зорієнтуватись на шляхах, якими пройшов автор до реалізації окресленої вище ідеї.

Путівник журналістського розслідування

Пролог, в якому дається короткий опис теми, дослідженої автором, насамперед, перераховані найбільш поширені міфи про кредитно-кооперативний рух, пояснюються цілі статті та запропонований Путівник журналістського розслідування.

Глава 1 присвячена розвінчаннюміфу щодо нереальних кількості ошуканих вкладників кредитівок та загального боргу їм.

Продемонстровано, як керівники трьох неплатоспроможних кредитних спілок (А.Азаров («Перше кредитне товариство»); Р.Гайдаєнко («Сузір'я»); Г.Мельниченко («Альянс»)) намагаються видурити собі величезні бюджетні кошти.

Показано, яку непривабливу роль в існуванні згаданого міфу та сумнівної ідеї названої трійки відіграли екс-голова Держпідприємництва О.Кужель; голова Верховної Ради України В.Литвин; так званий керівник ініціативних груп потерпілих вкладників кредитівок Черкащини В.Пилипенко, перший секретар Черкаського обласного комітету Компартії України В.Роєнко та лідер КПУ П.Симоненко.

Розвінчанню згаданого міфу та викриттю його провідників слугують наведені в статті:

дані офіційної статистики та висновки Звіту Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин тапричин сучасного стану справ в системі кредитної кооперації (далі – Звіт ТСК);

коментарі екс-заступника голови Держфінпослуг Ю.Прозорова та президента Національної асоціації кредитних спілок України (НАКСУ) Петра Козинця;

думки професора економіки В.Гончаренка та закордонного експерта Б.Венделя.

В підсумку цієї глави автор рекомендує свідомим українцям утримуватись від стосунків з особами, які спекулюють на проблемах ошуканих членівкредитівок.

Докладніше Главу 1 читайте, будь ласка, 4 липня 2012 року тут: http://a-kryvenko.blogspot.com/2012/07/1.html

Глава 2 покликана розвінчати міф про буцімто суцільний крах кредитних спілок в Україні. На основі моніторингу пресових повідомлень продемонстровано, як пани Азаров, Гайдаєнко та Мельниченко, натягнувши на себе маски оборонців прав спілчан та антикризових менеджерів, свідомо згущують темні фарби в оцінках стану та перспектив вітчизняного ринку кредитної кооперації.

Робиться припущення, що у такий спосіб названі керівники неплатоспроможних кредитівок «Перше кредитне товариство», «Сузір'я» та «Альянс» намагаються перекласти усю власну відповідальність за неповернення коштів вкладникам на кризу, закони та владу в особі Держфінпослуг.

Каменя нам камені не залишають згаданому міфу наведені у статті заяви щодо ситуації на ринку кредитної кооперації, які зробили свого часу, позначеного в дужках: голова Держфінпослуг В.Суслов (2009 р.); радник голови правління Всеукраїнської асоціації кредитних спілок (ВАКС) А.Оленчик (2009 р.); заступник Міністерства внутрішніх справ України В.Фаринник (2010 р.); президент НАКСУ П.Козинець (2012 р.), а також рішення більшості парламентарів, яким підтримано результати Звіту Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин та причин сучасного стану справ в системі кредитної кооперації (2010 р.).

З цих матеріалів випливає, що:

упродовж 2000 – 2010 років порушено 452 кримінальні справи відносно службових осіб тільки 43 кредитних спілок, серед яких є й окремі представники із названого тріумвірату;

роздмухування упродовж останніх років кількісних показників проблем кредитно-кооперативного руху окремими особами було штучним. Воно пов’язано з виборчими президентськими перегонами і намаганням використати цей фактор в політичних цілях, а також з метою уникнення певними особами відповідальності (в тому числі кримінальної) за доведення кредитівок до краху, за неправомірне позбавлення вкладників доступу до коштів на депозитних рахунках;

переважна більшість кредитних спілок зберігає фінансову стабільність і проводить активну ринкову політику, а проблеми, які торкнулись щонайбільше 10 % кредитівок, викликані зловживанням з боку керівництва кредитівок, неналежними управлінням та надмірно ризиковою кредитною політикою;

Глава 2 завершується порадою вкладникам, яких уже одного разу обдурили горе-керманичі: не вірте байкам, що збанкрутіла не тільки ваша спілка, а й увесь ринок кредитної кооперації, не ставайте під прапори фінансових шахраїв, які видають себе за оборонців ваших прав.

Докладніше Главу 2 читайте, будь ласка, 5 липня 2012 року тут: http://a-kryvenko.blogspot.com/2012/07/2.html

Глава 3 демонструє, як формується міф про те, що буцімто винуватцем негараздів купки аутсайдерів вітчизняного кредитно-кооперативного руху є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг) зразка 2003 – 2008 років. Автори та провідники цієї байки ті ж самі керманичі неплатоспроможних кредитних спілок: А.Азаров («Перше кредитне товариство»); Р.Гайдаєнко («Сузір'я»); Г.Мельниченко («Альянс»), а також В.Пилипенко та лідер черкаських комуністів В.Роєнко плюс голова наглядової ради Всеукраїнської асоціації кредитних спілок військовослужбовців та працівників силових відомств (ВАКСВУ) Олег Гук.

В статті наочно показано, як ці особи дезінформують суспільство заявами про те, що буцімто Держфінпослуг:

лише говорить про реформу спеціального законодавства, не роблячи жодного кроку в її бік;

не вміючи ефективно розпорядитися і зловживаючи наявними, вимагає собі додаткових повноважень;

не бажає розібратися у проблемах, причинах і можливих наслідках фінансової кризи.

У главі 3 висувається теза про те, що метою дезінформації є відвернення уваги людей від справжніх злодіїв і поширення в суспільстві хибної думки про ключову роль представників регулятора в проблемах вітчизняної системи кредитної кооперації.

Ця частина статті завершується обґрунтуванням необхідності розвінчання згаданого міфу.

 Докладніше Главу 3 читайте, будь ласка, 6 липня 2012 року тут: http://a-kryvenko.blogspot.com/2012/07/3.html

 

Глава 4 розпочинає розвінчання міфу про те, що внаслідок бездіяльності Держфінпослуг понад десять років не реформується спеціальне законодавство, застарілі норми якого це відомство буцімто використовує для знищення вітчизняної кредитно-кооперативної системи.

Продемонстровано, як самовихваляння одного із критиканів – Ростислава Гайдаєнка, що очолює проблемну кредитну спілку «Сузір'я» – зриває з нього маску успішного розробника законопроектів, демонструючи обличчя справжнього шулера, тісно пов’язаного зі скандально відомими керівниками так само неплатоспроможних кредитівок «Перше кредитне товариство» (м. Одеса) та «Альянс» (м. Черкаси) – відповідно Андрієм Азаровим та Геннадієм Мельниченком, а також екс-головою Держкомпідприємництва Олександрою Кужель.

Аналізуючи авторитетні джерела, насамперед, Звіт тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин та причин сучасного стану справ в системі кредитної кооперації від 22 грудня 2010 року та правотворчі ініціативи Держфінпослуг, автор доводить, що:

у 2003 – 2006 рр. регулятор сформував відомчу нормативну-правову базу, запровадив механізми контролю та нагляду за кредитними спілками;

Держфінпослуг розробив Концепцію розвитку системи кредитної кооперації, схвалену у 2006 році Урядом, в якій задовго до світової економічної кризи чітко визначив стан, проблеми і ризики діяльності кредитних спілок в умовах економічної нестабільності;

впродовж 2007 – 2008 років регулятор запропонував Уряду і Парламенту тактичні та стратегічні кроки, здійснення яких мало забезпечити збалансовану роботу ринку кредитної кооперації, в якому права споживачів фінансових послуг були би надійно захищені;

фактичний саботаж кредитно-кооперативних інновацій Держфінпослуг з боку урядовців та законотворців значно підвищив вразливість кредитівок до викликів світової економічної кризи, яка вже насувалась на Україну. 

Докладніше Главу 4 читайте, будь ласка, 7 липня 2012 року тут: http://a-kryvenko.blogspot.com/2012/07/4.html

Глава 5 продовжує розвінчання міфу про небажання Держфінпослуг реформувати правове забезпечення діяльності кредитних спілок, демонструючи реальні кроки регулятора на цій ниві, наводячи приклади перешкод з боку владних інституцій та порушень прав членів кредитівок псевдоборцями за краще майбутнє кредитно-кооперативногоруху.

Автор наголошує на проблемі відсутності системи державного гарантування вкладів членів кредитних спілок, яка особливо гостро постає на тлі наявності такої системи для вкладників-фізичних осіб, які є клієнтами банків. 
Подається інформація про змушений крок Держфінпослуг – прийняття «антикризового» Розпорядженням№ 1203 – та робить припущення, що названий документ не досяг задекларованої мети, зігравши на руку сумнозвісним керівникам кредитівок, у тому числі героям журналістського розслідування: А.Азарову («Перше кредитне товариство»); Р.Гайдаєнку («Сузір'я»); Г.Мельниченку («Альянс»).

В статті з посиланням на джерела дається перелік тих порушень прав членів кредитних спілок, які зафіксували служителі Феміди.

Автор продовжує аналізувати Звіт тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин та причин сучасного стану справ в системі кредитної кооперації від 22 грудня 2010 року, реформаторські ініціативи Держфінпослуг і окремих народних обранців.

В главі 5 подано також огляд трьох законопроектів, які мають пряме відношення до реформи у царині кредитної кооперації, а саме: №№ 2256 (розробник - Держфінпсолуг); 3265 (розробник - народний депутат України О.Клименко); 6010 (розробники - народний депутат України О.Клименко, Ю.Костенко), акцентуючи увагу читача на тому, що владою невпроваджено жодного із запропонованих профільним регулятором і названими парламентарями реального механізму для захисту прав членів кредитних спілок, що є одночасно їх власниками і клієнтами.

Автор висловлює впевненість у тому, що тріумвірат Азаров-Гайдаєнко-Мельниченко добре обізнаний і з правотворчою активністю Держфінпослуг і з перешкодами останньої в просуванні реформ.

Робиться припущення, що не оновлена система кредитної кооперації є комфортною для паразитування в ній названих осіб.

 Докладніше Главу 5 читайте, будь ласка, 8 липня 2012 року тут: http://a-kryvenko.blogspot.com/2012/07/5.html

Глава 6 повідомляє про занепокоєння громадськості тим, що влада ігнорує рекомендації Постанови Парламенту від 24 грудня 2010 року № 2891-VI, спрямовані на розвиток системи кредитної кооперації в Україні. Як ілюстрація увазі читача пропонується копія звернення черкаського правозахисника В.Стадника до представника Уряду С.Тігіпка. Заявник вважає, що через бездіяльність держави на проблемах вкладників кредитних спілок паразитують політикани та пройдисвіти, і закликав урядовця до рішучої протидії цим явищам.

В главі 6 повідомляються факти спільних та «сольних» дезінформаційних акцій представників псевдоспілок – панів Азарова, Гайдаєнка, Мельниченка, О.Гука – і дається критична оцінка організації, в якій вони мають спільний інтерес, а саме Всеукраїнській асоціації кредитних спілок військовослужбовців та працівників силових відомств (ВАКСВПСВ або ВАКСВУ).

Автор виявляє ймовірну мету демагогії названих осіб та їхніх спільників – псевдозахисників В.Пилипенка та В.Бондаря.

В статті робиться також висновок, що Держфінпослуг завжди усвідомлювала ризики дискредитації кредитно-кооперативного руху через протиправні, в тому числі відверто кримінальні діяння окремих його учасників, вона чітко ідентифікувала наявні та спрогнозувала можливі проблеми в діяльності кредитівок, а також накреслила шляхи їх попередження та вирішення.

Докладніше Главу 6 читайте, будь ласка, 9 липня 2012 року тут: http://a-kryvenko.blogspot.com/2012/07/6.html

Глава 7 є містком між розвінчуванням міфів про кредитно-кооперативний рух та фокусуванням уваги читача на конкретних особах, які розхитують човен кредитної кооперації.

Тут, з посиланням на заяви керівників двох профільних неурядових організацій: ВАКС і НАКСУ, повідомляється про те, що відсутність державного рефінансування кредитних спілок спонукала ці установи до капіталізації. Зростання капіталу кредитівок за минулий рік на 11%, а за два останні роки на третину свідчить про поступ вперед переважної кількості даного сектору небанківських установ.

Однак позитивна тенденція не стосується низки кредитних спілок, які, внаслідок зухвалих діянь своїх керманичів, ошукали своїх членів, отримавши приставку «псевдо».

Увазі читача пропонуються конкретні історії про походеньки на ринку кредитної кооперації Ростислава Гайдаєнка. В Главі 7 розкривається його негожа роль у доведені до краху двох кредитівок: «Благо» при авіаційному науково-технічному комплексі імені О.К.Антонова та «Турбота». В обох випадках згадана особа, вочевидь, скористалася певною замкненістю названих кредитних спілок, пов’язаною з належністю членів кожної з них до царини відповідно секретного виробництва та мистецької діяльності. Повідомляється, що «Благо»та «Турбота» потрапили на гачок занадто ризикованих інвестиційно-житлових проектів «а ля Гайдаєнко», які не стикувалися із дотриманням прав членів цих фінустанов.

В цій главі автор закликає громадян не вестися на оманливі розповіді Ростислава Гайдаєнка про те, як відродити і спілку «Турбота», і нібито весь  занедбаний кредитно-кооперативний рух країни.

Докладніше Главу 7 читайте, будь ласка, 10 липня 2012 року тут: http://a-kryvenko.blogspot.com/2012/07/7.html

Глава 8 на прикладі Харківської обласної кредитної спілки «Слобожанська» демонструє, як Ростислав Гайдаєнко маніпулював довірою окремих кредитівок, що мали необережність увійти до складу очолюваної ним Всеукраїнської об’єднаної кредитної спілки «Сузір’я» (м. Київ).

Дослідивши історію конкретного конфлікту за документами, автор поспілкувався з Головою правління ХОКС «Слобожанська», яка і донині успішно працює, Сергієм Гончаренком. Інтерв’ю з ним і пропонується увазі читачів.

В главі 8 йдеться про те, як пан Гайдаєнко через свої надмірні амбіції, егоїзм та зажерливість, очоливши Всеукраїнську асоціацію кредитних спілок військовослужбовців та працівників силових відомств, досить швидко розвалив її, а також зруйнував ділові стосунки ВАКСВУ із Національною асоціацією кредитних спілок України (НАКСУ), Всеукраїнською асоціацією кредитних спілок (ВАКС) та Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Прочитавши інтерв’ю з паном Гончаренком, ви дізнаєтесь, як Ростислав Гайдаєнко:

граючи на почутті соціальної відповідальності та щирому бажанні низки кредитівок створити для працівників і пенсіонерів Міністерства оборони та решти силових структур дієві фінансові механізми взаємодопомоги, заманив їх у хижацькі тенета ОКС «Сузір’я»;

порушуючи основоположні принципи кредитної кооперації, фактично ошукав пайовиків ОКС «Сузір’я».

Ця розмова також цікава тим, що містить критичну оцінку, яку дав Сергій Гончаренко щодо схеми рефінансування кредитівок, пропонованої Ростислав Гайдаєнком.

Спілкування з керівником Харківської обласної кредитної спілки «Слобожанська» завершується філософською тезою пана Гончаренка про здобутий ним урок того, як невеличкою купою людей, використовуючи гасла кредитної кооперації, спотворюються основні базові принципи взаємодопомоги, самоконтролю кооперативної системи, та прозорості у взаємодії з державою.

Глава 8 є також актуальним застереженням для сумлінних роботодавців і представників фінансового ринку, для доброчесних вкладників і позичальників, для добропорядних журналістів і інших фізичних та юридичних осіб: будьте обережними у спілкуванні з Ростиславом Гайдаєнком, щоби не стати мішенню його небезпечних інформаційних і грошових оборудок!

Докладніше Главу 8 читайте, будь ласка, 11 липня 2012 року тут: http://a-kryvenko.blogspot.com/2012/07/8.html

Глава 9 привертає увагу читача до відомого в професійних колах імітатора фінансово-кооперативної діяльності – керівника кредитної спілки «Альянс» (м. Черкаси) та члена правління Всеукраїнської асоціації кредитних спілок військовослужбовців та працівників силових відомств (ВАКСВУ) Геннадія Мельниченка.

В цій частині статті повідомлено про його роль як члена тріумвірату Азаров-Гайдаєнко-Мельниченко в дискредитації діяльності Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг), а також, вочевидь, протиправному перешкоджанню роботі тимчасової адміністрації кредитної спілки «Перше кредитне товариство» (м. Одеса, керівник – Андрій Азаров) у липні 2010 року.

У главі 9 пояснено, чому відносно кредитівки «Альянс» 7 липня 2011 року Держфінпослуг прийнято рішення про виключення інформації з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про її реєстрацію. Річ у тім, що упродовж кількох років керівництво названої організації систематично переступало закони та ігнорувало приписи регулятора. Останній виявив, що кредитна спілка «Альянс» порушувала права своїх вкладників: як членів кооперативної організації – на управління нею; як споживачів фінансових послуг – на кошти, розміщені в депозит.

У цій частини журналістського розслідування наголошено на цинічному ігноруванні Г.Мельниченком тієї обставини, що вкладники кредитних спілок – це здебільшого люди похилого віку з невеликими поточними доходами, для яких втрата доступу до депозиту та відсотків за ним дуже чутлива, оскільки погіршує їхні можливості щодо звичайних харчування, лікування, комунальних розрахунків тощо.

У висновку автор висловлює власну думку про те, що тільки щире каяття та сила державного примусу в усіх її законом передбачених формах спонукатиме названого горе-кооператора шанувати права громадян, яких, певна річ, було ошукано ним як керівником кредитної спілки «Альянс» Геннадієм Мельниченком.

Докладніше Главу 9 читайте, будь ласка, 12 липня 2012 року тут: http://a-kryvenko.blogspot.com/2012/07/9.html

Глава 10 на п’яти прикладах повідомлень у пресі викриває облудність публічних виступів Геннадія Мельниченка з огляду на невідповідність їх змісту юридичному статусу очолюваної ним кредитної спілки «Альянс» (відносно якої, нагадаю 7 липня 2011 року Держфінпослуг прийнято рішення про виключення інформації з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про її реєстрацію), та законодавству України, в тому числі кримінальному.

Автор журналістського розслідування супроводив кожен із названих прикладів теоретично-практичним юридичним коментарем, вказавши на ознаки протиправності діянь керівництва кредитівки «Альянс» під орудою Г.Мельниченка, зокрема таких, як:

неповернення депозитних коштів та / або відсотків спілчанам;

погашення кредитівкою своїх зобов’язань іншим, ніж гроші майном;

одностороннє зниження відсотків на вклади;

здійснення активно-пасивних операцій в умовах заборон, введених як заходи впливу щодо кредитної спілки «Альянс» з боку Держфінпослуг;

невиконанняприписів регулятора із відновлення фінансової стабільності установи;

відмова розглядати заяви членів кредитівки та реагувати на них;

порушення права спілчан на участь в управлінні спілкою.

В главі 10 автор застерігає громадян та підприємства від користування послугами кредитної спілки «Альянс», яка не має повноважень на їх надання, а також закликає контролюючі, наглядові, правоохоронні, фіскальні та інші органи держави ретельно перевірити законність минулої та нинішньої діяльності керівництва кредитної спілки «Альянс» на чолі з Геннадієм Мельниченком.
Докладніше Главу 10 читайте, будь ласка, 13 липня 2012 року тут: http://a-kryvenko.blogspot.com/2012/07/10.html

Глава 11 покликана убезпечити доброчесних громадян від нової омани шляхом викриття справжніх намірів та наслідків діянь окремих осіб, які видають себе за правозахисників ошуканих спілчан, а насправді «ллють воду на млин» ділків від кредитної кооперації.

Актуальним приводом для цього дослідження стало інформаційне повідомлення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг) від 22.03.2012 р. про зустріч її Голови Андрія Стасевського з Президентом благодійного фонду «Взаємодопомога» Володимиром Бондарем, на якій обговорювались проблеми забезпечення прав вкладників кредитних спілок.

Автор ставить під сумнів практичну користь цієї події з огляду на вельми суперечливу репутацію візаві чиновника серед представників реальних секторів кредитної кооперації та правового захисту, а саме як:

удаваного дбайливця за долі вкладників кредитних спілок;

активного союзника тих керівників кредитних спілок, що ошукали вкладників,

а також автора сумнівних пропозицій про так зване сприяння кредитівкам у стосунках з Держфінпослуг.

В ході журналістського розслідування виявлено факти псевдозахисної співпраці Володимира Бондаря з керівником неплатоспроможної кредитної спілки «Альянс» (м. Черкаси) та членом правління Всеукраїнської асоціації кредитних спілок військовослужбовців та працівників силових відомств (ВАКСВУ) Геннадієм Мельниченком, що в дійсності шкодить інтересам спілчан.

Нові штрихи до реального портрету Володимира Бондаря додає інтерв’ю автора з головою Черкаського обласного громадського об’єднання «Досить Нас Дурити» (ЧОГО «ДНД») Володимиром Стадником.

Це спілкування супроводжується інформуванням читача про так званий мітинг ошуканих вкладників, що відбувся в Черкасах 26 березня 2012 року під прапорами Комуністичної партії України. Як свідок того дійства, автор повідомляє співрозмовнику про виявлені ним ознаки та факти фіктивності згаданої протестної акції, а також про ключових її осіб: головного комуніста області Віктора Роєнка та самозваного вождя обдурених спілчан Черкащини, а насправді – типового штрейкбрехера із їхнього середовища Віктора Пилипенка.

Стосовно останнього із Вікторів автор здійснює ретроспективний екскурс до подій січня 2010 року, коли в Черкасах тандем панів Пилипенка та Мельниченка, використовуючи фактор президентських виборів, вводив у оману суспільство, свідомо завищуючи розмір проблеми боргів перед вкладниками кредитівок, а аналогічним зловмисним маніпулюванням свідомістю громадян в Одесі та в Києві займались А.Азаров і Р.Гайдаєнко – відповідно керівники проблемних спілок «Перше кредитне товариство» та «Сузір'я». Останній ще й очолює ВАКСВУ.

Не залишились поза увагою автора цього журналістського розслідування і певні паралелі щодо так званих «листів щастя», отриманих в 2010 році деякими кредитними спілками від БФ «Взаємодопомога» та від ВАКСВУ, в яких відправники обіцяли отримувачам забезпечити певні преференції у стосунках з Держфінпослуг.

На переконання пана Стадника, заради відновлення прав вкладників кредитівок має бути припинена сумнівна практика співпраці регулятора з особами, які «тільки сприяють кризі на ринку кредитної кооперації». Така рішучість сприятиме підвищенню ефективності подальшої діяльності Нацкомфінпослуг у справі практичного вирішення проблеми ошуканих вкладників низки кредитних спілок та притягнення до передбаченої законом відповідальності керівників таких структур.

У підсумку цієї глави автор пропонує читачам замислитись над тим, які справжні мотиви спонукали В.Бондаря до зустрічі із А.Стасевським, та застерігає людей від прийняття нерозсудливих рішень, спровокованих діями імітаторів правозахисної та кредитно-кооперативної діяльності!

Докладніше Главу 11 читайте, будь ласка, 14 липня 2012 року тут: http://a-kryvenko.blogspot.com/2012/07/11.html

Епілог, в якому автор підбиває підсумки, робить висновки дослідження гострих проблем кредитної кооперації.

Ініціатори дезінформаційних акцій намагаються нав’язати владі свої псевдоініціативи щодо рефінансування кредитівок через контрольовані ними структури, щоб у такий спосіб видурити собі величезні бюджетні кошти та ухилитись від відповідальності за неповернення спілчанам грошей.

Переважна більшість кредитних спілок зберігає фінансову стабільність і проводить активну ринкову політику. Зростання капіталу кредитівок свідчить про їхній поступ вперед.

Позитивна тенденція не стосується 10 % кредитних спілок, проблеми в яких викликані неправомірними діяннями їхнього керівництва, в тому числі з ознаками злочинів, рівень розкриття яких незадовільний.

Необхідно: відновити у Держреєстрі фінустанов інформацію про кредитні спілки, які є боржниками за депозитними договорами зі своїми членами; створити єдиний всеукраїнський реєстр ошуканих вкладників кредитівок; інвентаризувати активи проблемних кредитних спілок.

Держфінпослуг завжди усвідомлювала ризики дискредитації кредитно-кооперативного руху через протиправні, в тому числі відверто кримінальні діяння окремих його учасників. Регулятор чітко ідентифікував наявні та спрогнозував можливі проблеми в діяльності кредитівок, а також накреслив шляхи їх попередження та вирішення.

Захисники прав вкладників кредитних спілок занепокоєні зволіканням із реалізацією Постанови Верховної Ради України «Про звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин та причин сучасного стану справ в системі кредитної кооперації» від 24 грудня 2010 року № 2891-VI.

В Україні відсутня довгострокова державна політика щодо розвитку і підтримки національної системи кредитної кооперації та існують проблеми державного регулювання діяльності кредитних спілок.

Усі владні інституції, яких стосуються висновки та рекомендації Звіту ТСК від 22 грудня 2010 року, мають негайно їх опрацювати і втілити в конкретні рішення, з урахуванням пункт 24 Указу Президента України від 12 березня 2012 року № 187, яким передбачено розроблення до кінця цього року Національним банком України та Нацкомфінпослуг законопроекту, покликаного утворити належні законодавчі та інституційні умови для подальшого реформування і розвитку класичної кредитної кооперації в Україні.

Необхідно невідкладно здійснити нормотворчі державницькі кроки щодо компенсації з боку держави вкладів громадян, втрачених у збанкрутілих кредитних спілках та гарантування внесків (вкладів) спілчан.

На ринку кредитної кооперації орудують псевдозахисники із кола ошуканих спілчан, а також представників благодійних і громадських організацій, ціль яких відвести увагу ошуканих людей від справжніх винуватців їхніх бід. Цим особам потрібно давати рішучу відсіч, щоби убезпечити людей від небезпеки стати жертвами маніпуляцій.

Здорові кредитні спілки, їх професійні об’єднання, медіа- та справжні правозахисні організації мають стати на заваді маніпулюванню свідомістю громадян, спекулюванню на проблемах ошуканих спілчан, які здійснюють окремі політичні сили у співучасті з керівниками псевдокредитних спілок.

Загальний рівень економіко-правової грамотності членів вітчизняних кредитних спілок, як власників та клієнтів цих установ, низький. Доступ до фінансової просвіти мають отримати діючі, потенційні члени кредитівок, а також громадяни із числа ошуканих вкладників. 

Докладніше Епілог читайте, будь ласка, 16 липня 2012 року  тут: http://a-kryvenko.blogspot.com/2012/07/blog-post_16.html

© Олександр Кривенко 

Постійна адреса цієї статті: http://a-kryvenko.blogspot.com/2012/07/blog-post_03.html

© Олександр Кривенко +380 63 241-36-81
akryvenko64@gmail.com  http://a-kryvenko.blogspot.com/

skype: kryvenko8 

Copyright © 2011 – 2012 Олександр Кривенко.
Усі права захищені. Інформація на блозі http://a-kryvenko.blogspot.com/ є власністю Олександра Кривенка. Право власності охороняється законодавством України. Будь-яке копіювання, у тому числі окремих частин текстів чи зображень, публікування і републікування, передрук або будь-яке інше поширення інформації, яка міститься на блозі http://a-kryvenko.blogspot.com/, в якій би формі та яким би технічним способом воно не здійснювалося, суворо забороняється без попередньої письмової згоди з боку Олександра Кривенка.